Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

-Ти і її заморозив?!

-Не я … Синій Вогонь. Я не знав, що він має властивість заморожити того, хто доторкнеться до вогню. Я відправив Вогонь до неї, щоб дізнатися як вона ... Я не знав, що все закінчиться так. Але з нею вийшло ще гірше … Після заморозки, її прозвали відьмою та крижану статую коханої Іліди розбили на сотні шматочків … Я не зміг би її врятувати ніяк. Після цього я почав збирати армію безбожності і … Думаю далі тобі про все повідомили.

-Так, повідомили. Але чому ти зупинився?

-Я дізнався де весь цей час був мій син … І захотів усіма силами його забрати. Генрі забрав мій брат. А коли я прийшов до нього спокійно поговорити і домовитися ... він сказав: „Такі як ти не повинні мати дітей. Ви не здатні кохати. Ви не здатні дбати!". І він зачинив двері перед моїм носом.

  Наступні кілька хвилин ми провели у тиші. Ніхто й словом не обмовився. Усі зависли у своїх думках. Зараз мені стало навіть шкода його. Він багато що пережив за свої два століття життя. Дуже багато. І я це все розумію, але … Це ж не дає йому права нападати на беззахисних? 

-Та я змирився зі своєю роллю в цьому житті. „Ти – за долею лиходій. Так будь їм!" - говорив я собі щоранку.

-А чому було не спробувати знайти краще життя? Як мовиться з чистого листа і таке інше ... ?

-Сама то в це віриш? Тим більше що я намагався ... коли перший раз із психіатричної лікарні вийшов намагався ... І коли зустрів Іліду я намагався ... Але щоразу з'являвся ... хтось збоку і все псував. Але давай ближче до діла. Я хочу твою магію.

-ЩО?!

-Мені потрібен твій вогонь.Тільки й усього.

-Навіщо тобі мій вогонь чорт забирай?!Я не віддам свою магію, так і знай!

-Я хочу закінчити те, що було розпочато багато років тому. Хочу завершити заклинання на Столиці. Можливо, це поверне Столицю до колишнього стану, а я ... 

-Отримаєш усю магію ...

-Саме, принцеса. У тебе є два виходи: перший – ти віддаєш мені свою магію, я повертаю Столицю континенту і всі живуть довго та щасливо; другий – ти залишаєш стихію собі, а я з армією безбожності і з Генрі приходимо до вас із війною. Як на мене все чесно і гранично нескладно. 

-Вона не піде на твої умови! - З-за спини різко вийшов Вільям і поклав свою долоню мені на плече від чого злякав мене до чортиків! 

-Вільям, ти з ... собака! Сутула!

-Дякую, кохана, приємно чути що ти в настрої. Володарю! Щось ти постарів, що роки підтискають?! 

-А хто це у нас такий сміливий? Спадкоємець короля. Брат майбутньої королеви ... 

-Якщо бути точнішим чоловік! -Сперечався по дитячому хлопець.

-А ... інцест? А я думав Аїда більше ... 

-Що?! ... Та ні! Ми не рідні і ... Втім чого я перед тобою виправдовують! Ми йдемо!

-Йди, я і не тримаю. Але подумати раджу! Я даю трохи часу, принцеса! Після чекати вже не стану! Після останньої фрази Володар упереміш з нечестю і з Гері перетворилися на велику зграю воронів і полетіли туди, де імовірно стоїть минула Столиця. 

-Я намагався тебе знайти, але на мене з ночі наклали ілюзію і переді мною завжди був той ліс з Руїнами, розклеїлася ілюзія лише згодом. Тоді, коли Володар уже розповідав про те, чого хоче від тебе. Тоді я швидко побіг у твій бік і постарався якнайшвидше відвести. Ти, до речі, взагалі чим думала коли йшла туди? 

-Я не сама пішла. Мене Генрі повів. Він сказав що ти втік і мене треба відвести в безпечне місце.

-От же п ... погана людина!

-Віл ... він намагався мене захистити перед батьком.-

-Перед батьком? Так Володар батько Генрі Глюкенбері?! Ох Всевишній, у що ми вляпалися?! Мало чого він спадкоємець ельфів, так ще й син самого кримінального мага континенту! 

  Я вирішила більше не говорити нічого. Я сильно втомилася і чесно кажучи сил не вистачало навіть на розмови. Але я знала, що попереду ще важка розмова з ректором. А потім ще якийсь час на складні роздуми. Темний Володар явно не жартував, коли казав що прийде до нас із війною ... У нас не така сильна армія, а доповісти звідси батькові чи дідусеві про можливу загрозу буде проблематично. Тож доведеться вперше вирішувати таку серйозну проблему самостійно. Тим більше що по суті залежить воно від мене ...

***