Читати книгу - "Людина у човні, Vladyslav Derda"

- Який же ти...

- Постій Матіасе, лише уяви собі. Син національного героя, що помер за цінності, виріс повною протилежністю свого батька. Ну? Уявив? Нкймовірна картина, так куди там, ти й справді викопаний з батьківського ока!

- Як ти наважився продавати зброю ворогові? Щоб вбивати своїх співвітчизників, яких ти наче захищаєш, що ж ти за людина така і все це коли війна!

- Ну вони добре платили, тай взагалі війна була для людей для військових, а для багатіїв війни не було, я просто зробив свій вибір навіщо помирати на полі бою якщо можна жити з достатком і спостерігати за всім сміючись ніж бути учасником того жаху, що кораще Матіасе?

- Краще померти стоючи на принципах ніж жити зрадивши їх.

- Дивовижно. Знаєш що мене захоплювало завжди в тобі? Ти ніколи не бачив свого батка, але всі твої слова, переконання і навіть манери такі ж як у нього з точністю один до одного.

- Чому ти його вбив?

- Ти не повіриш Матіасе, але я його не вбивав!

- Чому я маю тобі вірити? А хто ж тоді позбавив його життя?

- Я не вбивав свого брата! Повторив він. Я маю безліч гріхів але точно не зап'ятнаний кров'ю рідних. Це доволі хороший міф, який я вдало використовував усі ці роки, щоб мене боялися, боялися пртнери і вороги, якщо не пощкодував брата то не пошуодую будь-кого іншого! 

- Знову брешеш! - розлютився Матіас. - Ти зап'ятнаний його кров'ю хай не стріляв, але сталося це через тебе!

- Того вечора ми мали розмову, я схотів щоб він послідував за мною, але навіть після викрадення дитини будучи в розпачі він залишався вірним невідомо чому!

- Вірним своєму слову і тим кого любить!

- Що йому дала та війна, чи ця країна? Одна лише біль, багато ран і кілька медалей, як же без цих блискіток, щей посмертно? Це ж треба додуматися, давати посмертні нагороди тим хто загинув через тих хто не зміг домовитися, не зміг запобігти війні!

- Ти перетворив життя моїх батьків на пекло і моє теж, чого ти хотів коли все це робив? Ти ще маєш наглості, звинувачувати когось в чомусь, сам бувши причиною страждань для інших?

- Хотів віжчути, як це бути богом, хотів вершити долі людей!

- Ти псих! - Матіас підскочив зі свого крісла але попереджувальний постріл десь позаду зупинив його.

- Не психуй не варто!

- Тварюка така! - Матіас знову присів.

- Твій батько спочатку дозволив мені піти, щоб обійтися без крові, а потім засумнівався у своєму рішенні. Я виклав йому все, але раптом він передумав і коли майже всі мої люди почали тихенько відходити з тих вонючих окопів, Ервін вкотре увімкнув героя, вирішив наостанок прочитати мені мораль, своєрідне напуття. Але що мені з тої моралі, медаль посмертно? Дороги назад немає, повертаются слабкі котрі сумніваються в собі, та я не з таких!

- Ти його вбив? - знову пролунало запитання Матіаса, він зціпив зуби, щоб почути остаточну відповідь.

- Не вбивав я його! - вже вкотре відгородився Барнст. - Він дістав мене от я йому і сказав про сина, хотів зробити боляче, подивитися на його рекцію!

- Може хотів просто спровокувати?

- Хотів просто познущатися, та він звісно поліз до мене, накинувся і зав'язалася боротьба між двома вояками. Я хоч і не поступався та його праведний гнів надав йому нелюдських сил, він повалив мене і все питав де ти, де його син, та я не міг відповісти бо він душив мене міцними руками. Я вже почав прощатися з життям, як один із моїх солдатиків вчасно поспів і послабив його руки! - розповів Барнст.

- Він його вбив? - Матіас дивився йому в очі.

- Так він, ніж в спину і на тому все!

- От виродок, як ти дозволив такому статися, це ж тві брат, твій брат! - кричав Матіас не стримуючи своєї люті.

- Він би вбив мене, задушив би!

- То краще б здох ти ніж ж він помер він, ти дозволив цьому статися, ти вбивця!

- Вбивця так, я вбив потім того солдатика!

- Ця подробиця має мене звпокоїти, втішити, чи що вона має мені дати? Повернути батька? 

- Ти щось занадто знервований, я все ж рекомендую тобі випити чарочку!

- Я б тебе знищив!

- Давай, краще ти ніж вороги, потім книгу напиши. Ото буде історія, як страх Мегавілю був вбитий власним племінником! - Барнст жартував навіть не звертаючи цваги на те, що розповідав Матіасу до цього. - Кажу ж випий легше стане!

- Та пішов ти!

- Підеш ти, але спочатку по-ділу!

- Немає в мене з тобою діл, ти суще зло і антипод добра. Ненавиджу тебе!

- Що є то є. Ну але все ж дещо ти зробиш для мене!

- Потворо ти така! Чому хоч мене не повернув коли викрав? Чому мама мала страждати?

- Ну нічого народила б іншого, але видно не вийшло, це їй певна плата, що вибрала не мене а Ервіна, а ти мав би бути іншим принаймні я так думав та кров не вода і я помилився в тобі!