Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

— Не треба, — кивнув Вест. — Ви мене переконали.

— От і славно. Тоді не будемо затягати час. Нині невелике обстеження, сон…

«Переконали в тому, що збрехали, коли стверджували, що втратили мій слід після зміни обличчя. А самі стежили за кожним кроком. Дрібниця... Але той хто не гребує, причому без будь-якої видимої потреби, брехати в дрібницях, збреше не морщачись і в іншому. Значить, метре, вірити тобі не можна!»

Вест зрозумів, що тінь сумніву, яка промайнула в його очах, не заховалася від уважного погляду голови служби безпеки і прикрився більш прозаїчним питанням.

— Сон? Навіщо? Я чудово почуваюся.

— Розуму потрібен відпочинок. Прийміть снодійне, виспіться вісім годин, а завтра — сеанс.

— Ну що ж. Вам видніше…

— Великий Космос! Ви навіть уявити не можете, Ваша Високість, як я радий, що зумів вас переконати. Жаль, що не логікою, а впливом на емоції, але ви мені вибачите, коли повністю усвідомите всю величезну відповідальність і важливість вашої місії для Вітчизни. А за сукупністю якостей, я вже можу з усією впевненістю сказати, що Олександр IV цілком заслужено носитиме титул «Великого», або «Месії»!

— А тепер ви хочете пом'якшити свою, м'яко кажучи, неприємну поведінку банальними лестощами? — хмикнув Вест.

— Мій принце, навіщо брехати тому, хто лише через десяток-другий років буде розпоряджатися твоїм життям? Коли оговтаєтеся, згадайте нашу розмову і зрозумієте, що я не лукавив. Корекція торкнеться тієї ділянки, на яку впливає імператив Присяги. Та й дитячі спогади поверне. В усьому іншому, як і раніше, почуватиметеся Героєм Імперії лейтенантом Корпусу яничар — Вестом Климуком. Бравим воякою, гульвісою і надійним товаришем. Людиною, якій нема чого соромитися в минулому житті, і котра впевнено дивиться у майбутнє. При цьому, зауважте — ви забезпечите це саме майбутнє ще багатьом трильйонам громадян Ирія, вашим підданим.

— Чудова промова. Я мало не розплакався...

Метр зітхнув.

— Смієтеся? Ваше право. Молодим властивий максималізм. Це від надлишку гормонів, які не дозволяють поглянути на життя холоднокровніше. Може, вам замість снодійного Тесу прислати? Чи Тоню?

— Або обох відразу, щоб я ні на секунду не забував про те, що своїми примхами наражаю їх смертельну небезпеку.

— І ось знову ви підозрюєте мене в підлості!.. — сплеснув руками метр Нік-кита. — А я ж зовсім щиро. Ну, не дивіться на мене, як на ворога. Клянуся, Ваша Високість, у всьому Всесвіті немає для мене дорожчої людини, ніж ви!

— Гаразд, — промовив Климук, відчуваючи якусь незручність. — Поживемо, побачимо… І не забудемо…

Останню фразу Вест пробурмотів так тихо, що й сам не зрозумів: тільки подумав, чи все ж таки сказав?