Читати книгу - "Страви сердечні, Агата Задорожна"

– Ти можеш передати поки що свою підвіску мені, – запропонував Лор’єн, вже простягаючи руку. – Повір, зі мною твоя прикраса буде у безпеці. 

Я ж завмерла, навіть не намагаючись стягнути зелений кулон. Це був захист – найбільш потужний з усіх, що Арден міг мені дати – він сам так сказав. Знімати його самій було б помилкою. 

Але очі Лор’єна дивилися на мене з такою гостротою, наче це було випробування. Наче він перевіряв, чи я варта того, що він для мене робить. 

– Не загуби її, – сказала я скуто. – Вона дуже важлива. 

Лор’єн всміхнувся. 

– Триматиму біля серця. 

Він повільно підніс рубінові коралі до моєї шиї, і застібка клацнула. Відчувалося це чомусь так, наче я прийняла важливе рішення – навіть якщо поки й не розуміла, яке саме. Мій же амулет чоловік протягнув через голову та примостив собі на шиї – зовсім поряд з тим, що вже мав раніше. 

– Потанцюймо? 

В ту ж мить заграла музика, наче тільки чекала Лор’єнового питання, і він витягнув мене на середину зали ще до того, як я встигла відповісти, що зовсім не вмію танцювати. 

Та його це, здавалося, зовсім не цікавило і не турбувало – він вів мене так вміло, що я й не помічала своїх власних кроків – і навіть, на диво, ще жодного разу не відтоптала черевики Лор’єнові. 

– То як щодо… – почав він, знову схиляючись мені до вуха. 

Та цього разу, оточена десятками інших пар, що крутилися у танці, я вже відчувала себе впевненіше: відхилилася від чоловіка, а тоді впевнено перевела тему:

– Щодо цукерні? Звісно, я про це думала, – бадьоро сказала я, таки нарешті ступаючи каблуком чоловіку на палець. Майже випадково. – І, певно, ті три приміщення таки не підходять. А як щодо...

Я теж не встигла договорити – Лор’єн несподівано закрутив мене навколо, хоч пари поряд і продовжували мирно хилитатися з боку в бік. Губи його спинилися прямо біля моєї шиї, під вухом, і він якось навіть втішено видихнув:

– А ти чіпка, пташко. Та не так швидко. 

Він знову закрутив мене, і спідниці сукні знеслися вгору, наче пелюстки якоїсь чудернацької квітки. А тоді притиснув до своїх грудей, все ще ведучи нас у танці. 

– Домовмося так, – зронив він мимохіть. – Ти відповідаєш на три мої запитання – чесно, без відмовок. А тоді я відповім на твої. Або ж зроблю тобі послугу – але тільки одну. 

Музика навколо нас завібрувала, поглинула в себе усю залу і людей, і я ледве чула Лор’єнові слова. Але все ж кивнула. Відповіді на три запитання? Легко! А ось він зробив дуже необережну та поспішну пропозицію. 

А що, якби я попросила в нього купу грошей? Чи щоб він допоміг мені відкрити бізнес без усякої відплати?.. 

Я усміхнулася краєчком рота, а тоді Лор’єн запитав:

– Ти закохана в Ардена Елмора?