Читати книгу - "Ніколи, Кен Фоллетт"

Одначе Каєві не хотілося, щоб Ву отак прямо відмовляв Бакові.

— Можна запропонувати обмежену допомогу, — мовив він. — Зброя, гармати й розвіддані, але не армія.

Ву кивнув.

— І щоб зброя була не далекобійна, аби вони не застосували її проти Південної Кореї.

— Можна навіть поставити умову припинити провокації в спірних водах, — додав Кай, міркуючи вголос.

— Оце чудова ідея. Обмежена допомога в разі гарної поведінки.

— Так.

— Запропоную це Ченю.

Кай зазирнув у бенкетну залу. Сотня офіціантів уже розносила перші страви. Сказав:

— Смачного вам.

— А ви не залишаєтеся?

— Уряд Замбії не вважає мою присутність потрібною.

Ву сумно усміхнувся:

— Щастить же вам.

* * *

Вони зустрілися зранку в міністерстві закордонних справ. Кай прибув першим, посол Бак — одразу за ним, із чотирма асистентами. Усі розсілися за столом, на якому вже стояв чай у чашечках, накритих порцеляновими кришечками, щоб не вистигав. Попри ритуали ввічливості, атмосфера була напружена. Ву почав зі слів:

— Я б хотів поговорити з вами про хімічну та біологічну зброю.

Бак одразу перебив його, повторивши те, що вже казав Каєві вчора: — Такої в нас нема.

— Наскільки відомо особисто вам? — мовив Ву, даючи йому шанс зманеврувати.

— Наскільки мені відомо абсолютно точно, — наполіг Бак.

На це у Ву була заготована відповідь:

— Якщо така зброя з’явиться у вас у майбутньому, або ж ваша армія вже її має, але тримає це в таємниці, президент Чень хотів би чіткого розуміння його поглядів.

— Нам відомі погляди президента. Я особисто...

Піднявши голос, Ву невдоволено урвав Бака:

— Він просив мене переконатися!

Бака миттю заціпило.

— У жодному разі ви не повинні застосовувати її проти Південної Кореї. — Ву підійняв руку, бо Бак знову зібрався перебити. — Якщо проігноруєте цю умову, не надасте їй належного значення або й навіть порушите, наслідки будуть негайні та незворотні. Без усіляких обговорень і застережень Китай припинить будь-яку допомогу. Раз і назавжди.

Бак далі приндився, але Кай чітко бачив, що той насправді шокований. Витиснувши із себе якомога скептичніший тон, посол промовив:

— Якщо ви вирішите смертельно ослабити Корею, американці скористаються можливістю захопити її. Переконаний, вам такі сусіди ні до чого.

— Я викликав вас сюди не для того, щоб дискутувати, — твердо сказав Ву, забувши про чемність. — Це сухі факти. Думайте собі, що хочете, але залиште цю страшну зброю там, де вона зберігається, і навіть не думайте її застосовувати.

Бак опанував себе.

— Ви чітко донесли мені вашу позицію, товаришу міністре, і я вам за це вдячний.

— Чудово. А зараз слухаю вас. Знаю, що ви теж прийшли до мене не просто так.

— Справді. Придушити заколот, що спалахнув на Йонджодоні, виявилося не так легко, як публічно заявляє наш уряд.

— Я ціную вашу чесність, — мовив Ву, повернувши собі дружній тон.

— На нашу думку, найшвидшим і найефективнішим способом покласти край заворушенням буде спільна операція корейської та китайської армій. Це слугуватиме зрадникам сигналом, що проти них діє серйозна сила.

— Розумію вашу логіку, — сказав Ву.

— А ще продемонструє їхнім симпатикам на Півдні та в Америці, що Корея теж має могутніх друзів.

«Тільки щось небагато», — подумав Кай.

Ву промовив:

— Я однозначно перекажу ваші слова президентові Ченю, але навіть зараз можу запевнити, що він не відряджатиме китайського війська в Корею.

— Дуже прикро, — стримано відповів Бак.

— Але не хвилюйтеся, — повів далі Ву. — Ми зможемо надати вам зброю й амуніцію, а також усі розвідувальні дані про заколотників.

Бакові така пропозиція, очевидячки, не сподобалась, але він був занадто хитрий, щоб визнавати це прямо. Промовив натомість:

— Ми раді всякій допомозі, але цього, на жаль, недостатньо.

— Мушу також додати, що її буде надано на певних умовах.

— Яких?

— Що Корея припинить вилазки у спірні води.

— Ми не визнаємо так званої Північної розмежувальної лінії, односторонньо проведеної...

— Ми теж, але питання не в тому, — урвав його Ву. — Просто ми вважаємо, що зараз не час доводити свою слушність, таранячи риболовецькі човни.

— Це був траулер.

— Президент Чень щиро бажає вам перемоги над заколотниками, але він вважає провокації проти Південної Кореї контрпродуктивними.

— Корейська Народно-Демократична Республіка, — сказав Бак, пафосно застосувавши повну офіційну назву Північної Кореї, — не піде на умови шантажистів.

— А ми й не просимо цього робити, — відповів Ву. — Але проблеми слід розв’язувати по черзі. Так більше шансів покласти край усім.

На тому він підвівся, показуючи, що розмову завершено. Бак зрозумів сигнал.

— Я передам ваші слова далі, — промовив він. — Від імені Верховного керівника дякую вам за зустріч.

— Завжди радий допомогти.

Корейці вийшли. Коли двері за ними зачинилися, Кай звернувся до Ву:

— Гадаєте, їм стане здорового глузду вчинити, як ми просимо?

— Дуже сумніваюся, — відказав Ву.

DEFCON З

Підвищений рівень готовності збройних сил. Авіація готова до злету впродовж 15 хвилин.

(У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ США DEFCON З БУЛО ОГОЛОШЕНО 11 ВЕРЕСНЯ 2001 РОКУ)

Розділ тридцять перший

Ґас прийшов в Овальний кабінет із картою.

— У Корейській протоці стався вибух, — повідомив він.

Ще коли була конгресменкою, Полін відвідувала Корею. Знімки з поїздки допомогли їй здобути прихильність сорока п’яти тисяч етнічних корейців, що мешкали в Чикаґо. Сказала:

— Нагадайте, будь ласка, де розташована Корейська протока.

Він підійшов до столу й розклав мапу перед нею. Вдихнувши аромат Гасового одеколону з нотками диму, лаванди й мускусу, Полін заледве стрималася, щоб не торкнутися його. Сам він був налаштований на справи.

— Ось канал, що відділяє Південну Корею від Японії, — показав на карті. — Вибух стався із західного краю протоки, біля великого острова Чеджу. Це популярний пляжний курорт, але там також є чимала база BMC.

— На ній дислокуються американські підрозділи?

— Ні.

— Це добре.

Відвідуючи Корею, вона розмовляла з деякими із двадцяти восьми з половиною тисяч американських вояків, що служили там. Частина з них належала до її виборчого округу. Питала, як їм живеться