Читати книгу - "Переможець отримає все"

Лише тепер його переслідувач зрозумів, наскільки дорогоцінні ті втрачені секунди. Джип, зревівши мотором, підскакував на нерівностях колій, а відстань до втікача зростала. Усього ресурсу потужної машини тепер не вистачало, аби наздогнати скаженого «Жигуля», який намагався зникнути за пагорбом, огинаючи лісок біля його підніжжя.

Та втеча сама по собі Віктора не влаштовувала. Аж ніяк. У розпорядженні Леми залишалося таке, що не дасть потім спокійно жити. А Зоряну цей божевільний повною мірою міг вважати своєю заручницею. І уздрівши невеличку рівнину між кущами, він спрямував машину туди — догори. Лема відстав і не міг бачити цього маневру. Набравши всю можливу швидкість, «Жигуль» вискочив на пагорб і, деручи шипами мерзлу траву, запхався носом між кущі. Мотор працював на холостих обертах, а Віктор дивився у дзеркало назад. Зараз… Ще трохи. Наскільки ж він міг відстати? Зараз з'явиться. «Давай!» — Віктор нетерпляче ковзнув рукою по важелю передач. Ось воно…

Переслідувач припустився помилки, притискаючись надто близько до крайніх кущів. «Маздівський» мотор дійсно виявився дивом. Задня передача — і діряве корито вже летіло задки просто в чорного красеня. Лема побачив його лише тоді, коли зробити однаково нічого не вдалося б. Удар прийшовся фаркопом точнісінько в переднє колесо джипа. І другий удар — усім тілом та потилицею у підголовник та спинку сидіння. Звук вирвався з грудей сам. А педаль під ногою Віктора вже втиснулася в підлогу, і «зелений», відліпившись від супротивника, знову «загріб» угору — все одно нічого іншого не залишалося, оскільки джип рухався самим краєм кущів, і викрутитися з цього положення кудись убік, щоб проскочити на відкритий простір, Віктор не міг. Але другого удару «Мадяр» уникнув — устиг відскочити, і Віктор з розгону вилетів на горбату галявину. А Лема вже був напоготові — джип, гребучи всіма чотирма, набирав швидкість миттєво, і трьох секунд було достатньо, щоб чорна машинерія вгатилася в бік «жигуля». Утекти від удару на задній передачі було нереально, і розворот належало виконувати миттєво. Так би і сталося, якби вони були зараз метрів на сто нижче — там починалася озимина — майже рівна площа. А тут порослі травою горби зробили свою справу — розкрутившись на такій швидкості на сто вісімдесят, машина Віктора натрапила колесом на мерзлий горб. Звук пролунав такий, наче щось тріснуло, і перед машини перекривило. Задні колеса гребли, а машина йшла юзом. Останньої миті, коли тюнінгований блискучими трубами перед джипа був перед очима, Віктор устиг перескочити на сусіднє сидіння. «Жигуля» в буквальному розумінні підкинуло, і він мало не перекинувся. Якби Віктор залишився на водійському місці, то був би за кілька секунд мертвим — дверцята увігнулися до салону аж на середину. А «Мадяр» набирав розгону, об’їжджаючи понівечену машину з другого боку. Передні дверцята «жигуля» мали «поцілуватися» між собою. Миттєво розклавши спинку пасажирського сидіння, Віктор вчасно перескочив назад, а джип ударив посередині, у лонжерон. Лема помітив його маневр. Але ефект від удару був слабким — підсилений грубою металевою трубою на випадок перекидання, лонжерон ледве зігнувся, хоча саму машину добряче кинуло боком. І джип знову набрав розгону. Цього разу удар прийшовся в задні дверцята, які також ввалилися всередину, а Віктор уперше добряче вдарився головою — «жигуль» знову відскочив, і він розбив потилицею заднє скло на протилежному боці. Іржавий кузов Петрового дітища поступово сплющувався під ударами важкої машини. Ще кілька ударів — і лишиться тільки крихітний простір між двома протилежними лонжеронами…

Віктор вивалив заднє скло й одразу ж побачив, як чорне металеве страховидло насувається з кута його понівеченої машини — того самого, що присів глибоко донизу на відламане колесо. Ворог, який, здавалося, геть збожеволів, збирався виїхати через це опущене місце йому на дах і сплющити його разом із машиною. Та марно — зварена Петром рама із труб не давала змоґи зробити це. Під вагою «чорного» зминався кузов, але труби тримали. Несподівано переднє колесо джипа — те саме, яке спустило після удару «жигулівського» фаркопа, просіло до його мотора. Утворилася така собі зачіпка, з якої неможливо було вирватися миттєво. Джип гріб по мерзлій землі обома задніми колесами, буквально тягнучи «жигуля» за собою, але не міг видертися з пастки переднім колесом, диск якого застряг у проваленому капоті ущент розбитого «зеленого» десь біля двигуна.

Він таки встиг вискочити через заднє скло. Обидві машини знову смикнулися і, вдарившись боком, Віктор скотився по кришці багажника на землю. Та за мить він був на ногах. Якась одержимість керувала ним, коли заскакував назад, на багажник, а потім і дах Петрового «жигуля», що неймовірно смикався від намагань джипа, який ковзав задом управо-вліво, загрібаючи колесами. Останньої миті, вже коли скакав ногами вперед у лобове скло джипа, Віктор побачив щось у руках Леми, та це вже нічого не міняло — його неможливо було зупинити. Тонований триплекс провалився, зминаючись на безліч скріплених між собою уламків і ввалюючись у салон машини разом із важким людським тілом. А Віктор, не здатний розібрати, що ж мав у руках супротивник, втискався всередину, очманіло працюючи ногами. Мотор джипа заглух, і Віктор смикнув ручку дверцят лише тоді, коли міцно тримав ворога за шию, заломивши за спину його праву руку.

Вони вивалилися разом, причому Лема опинився внизу, прийнявши на себе всю вагу тіла свого супротивника. Улюбленець жінок так і залишився лежати під відчиненими дверцятами. А Віктор, важко дихаючи, стер кров зі скроні. Минула майже хвилина, коли Лема повільно перекинувся на спину, а потім сів, тримаючись за голову. Напевно, він зовсім втратив глузд, бо не здатний навіть нормально стояти на ногах, вийняв із кишені ніж. Клацнуло лезо, і впертий ворог ступив крок у бік Віктора. Той спромігся у відповідь лише на один рух — швидкий, миттєвий — двинувши хлопця у щелепу, від душі. Лема завалився на місці, як стояв.

Віктор відтяг його за штани убік і залишив. Потім поклав ніж до своєї кишені і знайшов на підлозі джипа пістолет.