Книги Українською Мовою » 💛 Короткий любовний роман » Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт 📚 - Українською

Читати книгу - "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність" автора Ганна Корт. Жанр книги: 💛 Короткий любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 68
Перейти на сторінку:
Глава дев'ята. Юля

Мені було трохи лячно коли я подумала що мене переслідують. Чому подумала що  це Стас? Не знаю. Просто наче шосте чуття підказувало наче це він. І я не помилилася. 

Коли побачила його з вікна десятого поверху серце наче в п'яти пішло. Взагалі останнім часом  почала помічати що я стаю більш емоційною та уразливою. А ще роздратованою. Мабуть, справа в гормонах через вагітність. 

Коли очі Антона дивилася в мої то я в них побачила дещо дивне. Щось що бачила та не могла прочитати, а лише відчути. 

От тільки навіть відчувши ту емоцію хоч і не розуміла як. Все одно не змогла зрозуміти що саме це за відчуття. 

Та одне я розуміла точно присутність занепокоєного хлопця поруч помалу та все ж давала відчуття безпеки. 

— Так, вирішено ти залишаєшся жити в мене відсьогодні!  — він не запитував, а просто ставив перед фактом. 

Слова хлопця викликають в мені раптовий приплив гніву при тому не контрольований. 

— Тобто? Ні! Ні! І ще раз ні! Я не буду жити з тобою! — почала завзято протестувати. 

— Будеш Юліє! Будеш! Одну в порожню квартиру та ще й вагітною я тебе не пущу! А якщо цей навіжений на тебе там чекатиме? — почав кричати Антон.  В очах хлопця добре видно лють. 

Мене б це мало налякати чи може б заспокоїти й дати змогу  все нормально обміркувати та так було раніше. А зараз мене це ще більше розпалювало. Я злилася. Злилася на все й на всіх. Мене все дратувало.  Особливо те як він назвав мене Юлією. 

— Я скажу тобі навіть більше того  скажу, сьогодні ти взагалі за поріг цієї квартири не ступиш! — процідив крізь зуби хлопець в кількох сантиметрах від мого обличчя. 

Я твердо та гордо дивилася йому в очі злегка здійнявши голову до гори. В його очах я побачила шторм. Такі гарні, яскраві блакитно-зелені очі схожі на води  спокійного океану. І такі потемнілі сині насичені наче  грозове небо перед бурею. 

Його дихання важке та уривчасте як і моє. Зіниці розширені. Він невідривно дивиться в мої сірі наче попіл очі так пильно наче намагається зазирнути мені в душу. І здається в нього це виходить. Якісь дивні відчуття прокидаються в мені коли він поруч. І вони мене чесно кажучи лякають. 

— Мені потрібно на роботу. — Кажу не перериваючи зорового контакту з ним. 

—  Візьмеш сьогодні вихідний. 

— Я не можу. 

— Чому? — голос чоловіка звучить не так, як зазвичай. Здається він став більш глибоким. Від цього тембру в мене по шкірі мурахи біжать. На диво приємні. 

— Бо... — слова губляться десь на пів дороги до озвучення. 

— Хіба не ти там головна? М? 

— Я, — кажу майже пошепки. 

— Тоді... Сьогодні ти залишаєшся тут і відпочиваєш, — чоловік перейшов на шепіт. Його гаряче дихання торкається шиї та мочки вуха. 

— Я не можу... Мої речі. Вони всі в мене дома. Одяг, косметика, ноутбук, білизна, — на останньому обличчя хлопця змінило свій вираз. 

Губи скривилися в хтивій та нахабній усмішці, а очі заблищали вже знайомим мені блиском. 

— Думаю  останній пункт не такий вже і важливий! 

Велика долоня лягла мені на голову та пройшлася волоссям гладячи його. Антон захопив тоненьку прядку мого волосся та почав крутити її між пальців. 

— Ти ж і сама розуміє що я правий. Правда? — голос хлопця звучить лагідно.

— Знаю, — сумно зітхаю. 

— Отже, вирішено? 

— За поріг твоєї квартири ні ногою. — Повторила його слова. 

Ми знаходилися в якійсь дивній атмосфері. Якомусь особливім моменті де існуємо лише ми вдвох. 

— Кхм! — кашлянув Антон різко забираючи руку від моєї голови та роблячи крок назад. 

Я теж крутнула головою та кілька разів кліпаю очима. Від довгого зорового контакту без кліпань вони починають трошки пекти. 

Особливий момент був перерваний та втрачений. Незважаючи на почуття які принаймні в мене залишилися такими ж як і секунду тому. Єдине що це те що додалося відчуття ніяковості. 

— Ем я здогадуюся що ти будеш не в захваті, але мені на кілька годин треба від'їхати у справах. Тому тобі доведеться побути самій. Можеш походити тут порозглядати все. Коротше освоюйся тут. Якщо щось буде потрібно, то або мені дзвони або ось, — дістає з кишені штанів банківську картку. — Зав доставкою. Продукти там  якісь може чи десерт. 

— Дякую. Та в мене є достатньо власних грошей тому не треба, — поглядом вказую на картку що лежить на столі. 

— І... — хлопець намагається ще щось сказати та напевно не може згадати.

— Я розберуся. Не хвилюйся! 

— Так добре мені вже на жаль час. Постараюся закінчити як найшвидше та повернутися раніше. 

— Добре! А мені не залишається нічого іншого як чекати твого або Сашиного повернення. 

— А Саша не повернеться сьогодні. 

— О правда!? Дякую що попередив. А й до речі! — звернулася до хлопця коли він вже майже пішов. 

— Що? 

— На що в тебе алергія я маю на увазі їжу. 

— Мигдаль та арахіс. А що? Вирішила мене отруїти й тим самим помститися за вагітність? — вирішив пожартувати. 

— Не знаю! Можливо, — хитро усміхнувшись сперлася на дверний косяк. 

Минуло дві години з моменту Як Антон пішов. Чим більше часу минало і чим довше я думала над теперішньою ситуацією, тим все більше упевнялася в тому, що хлопець має рацію. Зараз мені надто небезпечно стикатися зі Стасом. Один невірний крок чи рух і або я постраждаю або ми обоє з дитиною. І якщо за себе я не так сильно й переживаю то за дитину дуже навіть. 

Те що я не хотіла народжувати не  значить що дитину любити не буду.  Я вже її люблю й переживаю за неї. 

Я добре пам'ятаю той день коли Стас вперше на мене накинувся. Він сильно мене побив і я два тижні пролежала в лікарні. Після він звичайно ж дуже сильно вибачався. Казав гарні слова, ставав на коліна, дарував квіти й купу інших різних дрібниць. Мало не ридаючи вимолював пробачення та просив усе повернути. Жалівся на те що не може без мене жити. Грозився покінчити з життям якщо не пробачу йому. І я сказала що пробачаю.  Та не повернуся до нього, бо більше не люблю. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 12 13 14 ... 68
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Знайомство у клубі, а після несподівана вагітність, Ганна Корт"