Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

Зранку зайнялася спочатку малюванням і новою картиною. Вибрала вчорашню фотографію, де Алекс сидить на підвіконні. Через годину довелося з жалем відкласти і зайнятися прописами для іноземної мови. Ще через годину вже були онлайн-уроки, спочатку з мов, потім з малювання. А після, потрібно вже було не щільно їсти і їхати на танці. Сьогодні Дерек з Алексом мене мають зустріти після танців. Подумала, якщо брат буде на машині, то простіше взяти скейт. Теж швидше, ніж пішки і компактніше.

Після танців вибігла на вулицю. Слідом висипали дівчатка і наша викладачка Наталка. Вона простежила, що дівчаток зустріли рідні. Раніше я встигала втекти раніше за інших, і вона не бачила, що я їду вже одна. Минуло менше хвилини, коли зупинилася машина брата і він вийшов разом з Алексом. Я підхопила скейт, подарований другом, і побігла до них. Вчителька з усмішкою проводила мене. Брат першим обійняв і забрав скейт.

— А я вже думав, як твій велик у багажник запхати. Як потанцювали?

— Було весело. У нас скоро буде постановка! Прийдете?

— Поїхали в кафе і ти нам усе розповіси!

Алекс прошмигнув на заднє сидіння, сіла поруч із ним і одразу сперлася об нього боком.

— Мене можна не соромитися й обійняти її.

Мене невагомо обійняли за плечі. Повернула голову й уткнулася носом йому у футболку, заплющила очі від задоволення, вдихаючи приємний аромат.

— Ех, як мило ви виглядаєте.

Відчувала, як Алекс уткнувся носом у моє волосся і теж вдихає мій запах. Було відчуття, що брат зробив кілька кіл районом, перш ніж ми зупинилися біля кафешки.

— Рибку будете? — ми з Алексом тільки кивнули синхронно.

У кафе добре посиділи. Я в загальних рисах розповіла братові про танці і що ми там робимо. Перед відходом Алекс згадав про школу:

— Завтра, якщо хлопчаки чіплятимусь, б'єш по ногах, неважливо куди потрапиш, — Дерек так скривився, наче я його вже вдарила, — Якщо не допоможе, обертайся і або тікай, або нападай.

— Так сестро, що я не знаю?

— Її лапають, — коротко сказав Алекс.

— Ти казала, щипають.

— Угу, щипають переважно за попу і перевіряли, чи не виросли у мене груди.

Хлопців перекосило.

— Востаннє мало не роздягнули.

— Я тебе завтра зі школи заберу і ти мені розповіси про їхню поведінку.

— Добре, але є ймовірність, що тебе до директора викличуть за мою поведінку з членоушкодженням.

— Тоді гарненько їм вріж! — усміхнулася братові.

У школі, хлопчаки мене наздогнали прямо перед уроком і штовхнули немов ненароком і ми, типу, просто обганяємо. Раніше вони так часто робили. Сьогодні це супроводжувалося ще щипками. Наздогнала і зарядила легким рюкзаком по п'ятій точці. Але, здається, даремно я це зробила! Один із задир, Тім, у класі притиснув мене до парти і поцілував. Укусила. Але забіяка залишився задоволеним. Полоскотав мене за котячим вухом, яке з'явилося на голові.

— Ти така мила, коли злишся. Ти мені подобаєшся, Ліє.

— Радий за вас, Томсоне, — суворо сказав куратор. — Але доводити вподобану дівчинку, не найкраще рішення. А частковий оборот якраз свідчить про те, що ви її сильно лякаєте або злите. І знаючи Рінвер, то ставлю на другий варіант. Я маю рацію, Рінвер?

— Так, сер.

Далі урок пройшов відносно добре. Завдання я виконувала легко і заодно намагалася побачити джерело куратора. Але зіткнулася з тим, що навіть його аури не бачу. Це було дивно. Я перевірила на хлопчаках, у них, їхнє джерело магії я добре бачила, і вони робили успіхи в освоєнні та розкритті дару. Відчуваю, скоро наш клас буде освоювати найпростіші заклинання.

Із дзвінком, хлопчаки хотіли витягнути мене в коридор. Зашипіла на них і частково трансформувалася.

— Досить її доводити! — уперше за весь час підвищив голос куратор.

Він відтіснив забіяк від мене і легенько стиснув моє плече, відводячи мене вбік. Відчула, як шкіру під його рукою обпекло, навіть крізь одяг. Я сама відлетіла від нього вбік і подивилася здивовано. Куратор ніяк на це не відреагував. А от після другого уроку з магії я першою вилетіла з класу. Однокласники перехопили буквально за кілька секунд. Тім притиснув мене до стіни. Руками взяв мої руки і знову поліз цілуватися.

— Пошкодуєш, — проричала тихо.

— Досвіду, потрібно з однолітками набиратися. Доторкнися там, сама все відчуєш, тверде.

Він спробував мою руку покласти собі на пах. Але отримав коліном туди ж. Попри біль, не відсторонився. Лише зло подивився на мене.

— З вогнем граєшся, кошеня. Адже ми можемо з тобою удвох по-доброму, по обопільному. А можемо по-поганому.

— Порву, — гарчачи сказала.

Його друзі хотіли допомогти Тіму, але я обернулася і вислизнула з незручної позиції. Ледь не поплатилася за це стусаном у живіт від одного з нахаб. Хлопців здернуло повітрям заклинанням.

— Придушу, паршивці! — рявкнув Дерек.

Тут уже куратор не міг робити вигляд, що дітки самі розберуться. У коридорі він нас не розбороняв. Особливо, якщо сам був у класі. Містер Джонс з подивом подивився на хлопців, які зависли в повітрі, і на мене, що стояла осторонь. Я встигла вже назад обернутися.

Директору довелося викликати батьків хлопчаків і мого батька. Брат побачив тільки, як хотіли вдарити кошеня. Довелося розповісти про чіпляння хлопчаків і що вони руки і губи розпускають. Тіму прилетів потиличник від батька і, судячи з усього, легкий. Бо хлопець тільки хмикнув.

— Коли я говорив про залицяння за дівчинкою, я не говорив, що потрібно щипати, лапати і чіплятися з поцілунками!

Я у відповідь тільки віями хлоп-хлоп і з подивом подивилася на свого батька.

— А, як тоді увагу привернути, вона втікає! І тепер, у школі, взагалі двічі на тиждень з'являється! І твої поради, за півроку жодного результату не принесли. Цукерки вона ці не їсть і гуляти з нами не йде!

— Щось не пам'ятаю, щоб хтось запрошував. А надгризані цукерки не люблю.

— Як надгризані? — здивувався Тім і подивився на друзів і по одній винуватій мордочці, все зрозумів — Значить, це ти цукерки тирив! Я їх Лії купував!