Читати книгу - "Диригент, Долорес Редондо"

— Сумніваюсь, що це якось пов’язано з його мотивами. Може, він молиться, бо шкодує про свій вчинок. Інші його характеристики чудово узгоджуються з профілем винищувача. Ми всі згодні з цим, — безапеляційно оголосив Емерсон.

Амая помітила, що Такер трохи нахилила голову вбік. Емерсон не міг похвалитися такою кількістю згодних із ним агентів, як йому уявлялося.

— Ефект хибного консенсусу, — роздратовано буркнула Амая.

— На що ви натякаєте? — запитав Емерсон, не приховуючи образи.

Амая вдихнула повітря і зачекала кілька секунд. Ситуація ставала сміхотворною. Звісно, ніхто не мав полегшувати їй завдання, але вона не думала, що ці люди вимагатимуть від неї згоди лише тому, що вони є розумними агентами ФБР. Дівчина ретельно добирала слова, формулюючи відповідь:

— Під час розробки профілю вбивці необхідно зберігати пильність, аби не допустити ефекту хибного консенсусу. Значно легше шукати теорії і докази, які підтверджують наші думки, уникаючи тих, що суперечать нашим переконанням. Те саме стосується консенсусу і схильності вважати, що теорія, якої ми дотримуємось, є більш ґрунтовною лише тому, що набула поширення або стала популярнішою серед оточення, хоча ми точно не знаємо, хто ж усі ці особи, які «так думають». Це помилка, до якої підштовхує нас мозок, коли ми лінимося міркувати глибше. Той факт, що багато людей зійшлися на думці стосовно чогось, іноді означає, що всі ці люди помиляються.

Емерсон опустив погляд, виплеснувши свою ненависть на підлогу. Почулося розчароване зітхання Джонсона.

Дюпре злегка насупив брови й скривив губи, спостерігаючи за нею. Було очевидно, що її промова йому також не подобалась. Амая зрозуміла, що вони сприймали її як звичайну вискочку, що непоштиво ставилася до них. Проте вона була не однією з кадеток ФБР, а середньостатистичною поліціянткою. Так, Амая Саласар працювала в маленькому відділку, але заслуговувала на ту саму повагу, що й вони, бо знала, як її здобути. Вона спробувала виконати завдання, попри те, була цілком певна, що бракує інформації. Втім, зараз їй було байдуже до всіх і до всього. За її спиною почулося тихе шарудіння. Озирнувшись, вона побачила, що Дюпре відповів ствердним кивком на жест чоловіка, що сидів позаду.

— Продовжуйте, — звелів він.

Вона кивнула на знак згоди. Якщо вони все ж таки хотіли вислухати її, не варто було виявляти надмірну неповагу.

— Той факт, що він молиться за своїх жертв, вирізняє його з-поміж інших убивць, і ця відмінність змінює все. Ми ще не знаємо, якого значення він надає своїм молитвам і чи відіграє цей ритуал вирішальну роль, але таку версію не можна відкидати. Слід провести більш глибоке розслідування, оскільки наш об’єкт не відповідає профілю винищувача. І я підозрюю, що ви теж так вважаєте, — мовила вона до Дюпре.

Дюпре звів брову.

— Справді? Ви робите здогадки про мої припущення... На чому ж ґрунтуються ваші підозри?

— Ви невипадково присвятили вашу вчорашню лекцію вбивцям, які приховують свої злочини, видаючи їх за щось інше.

Дюпре мовчав, гортаючи туди-сюди сторінки тоненького звіту, продивляючись кольорові нотатки. Нарешті згорнув його й глянув на Амаю:

— Лишилися дві нотатки. Розробляючи віктимологічний профіль, ви пишете: «Ідентичний акторський ансамбль». Хіба це не узгоджується з думкою нашої групи? Якщо йдеться про винищувача родин, він потребує саме такого «акторського складу». Кожен із членів родини грає роль його родича, уособлює його близьких, аби він мав змогу помститися їм.

Амая заперечно хитнула головою.

— Він жадає не помсти, а спокутування гріхів. Йому потрібен не «акторський склад», а «акторський ансамбль», де немає розподілу на головні й другорядні ролі. Його цікавить сім’я як така, поняття сім’ї саме по собі. Це біблійний вбивця, який не чіпав собаку, бо той не вписувався в його задум. Я певна, що він жодного разу не вбивав тварин.

Амая помітила незадоволення присутніх. Зітхання, зміни пози. Вона поставила все на карту: або тріумф, або нищівна поразка. Їй вдалося привернути їхню увагу своїм зухвальством, але вона усвідомлювала ризик: відмінність між сміливістю і зухвальством полягала лише у ступені поваги до опонента. Вони починали втомлюватися від гри з мишенятком. Амая випросталася на сидінні. Час діяти: якщо вона не висловиться зараз, то вже не матиме нагоди зробити це в майбутньому.

— Сеньйоре, я не могла закінчити роботу, не уточнивши цих питань. Бракує даних, сеньйоре.

Такер перебила її:

— Ви могли би виконати завдання на основі наявних даних.

— Впевненість у нестачі інформації є різновидом інформації, що констатує реальний факт, — рішуче відказала вона. — Знаючи цей факт, я не могла виконати завдання, бо тоді моє дослідження ґрунтувалося би на брехні або хибних відомостях. У переданому нам звіті не згадувалися сліди від мотузок, ні зізнання хлопчика про те, що він бачив розпізнавальний знак на лацкані пальта підозрюваного. — Щойно вимовивши ці слова, Амая пожалкувала про них. Вона почула, як за її спиною затріснулися двері. Чоловік, який мовчки слухав їхню розмову, пішов. Інтуїція підказувала їй, що ці зачинені двері позбавили її будь-якого шансу домогтися того, аби її сприймали серйозно.

Вона примружила очі й повільно видихнула повітря, перш ніж наважитися знову подивитися на Дюпре. Він тримав перед нею єдиний стикер іншого кольору. Блакитний. Той, що відповідав географічному профілю.

— Латентні змінні? — спитав Дюпре, піднявши стикер.

Вона намагалася заспокоїтися, аби гідно відповісти йому.

— Латентні, або приховані, змінні, сеньйоре. Йдеться про змінні, які не спостерігаються безпосередньо, а виводяться з інших змінних, які спостерігаються. Латентні змінні вказують на те, що вбивця робив це раніше, його система добре відпрацьована. Я певна, що він скоїв щонайменше ще один злочин.

Емерсон злорадо посміхнувся.

— На що ви спираєтеся?

Амая розвернулася до нього й навіть дозволила собі злегка всміхнутися:

— Я спираюсь на математичну модель. Саме так вимірюються латентні змінні. Ви мали би знати, що це таке, якщо займаєтесь аналізом баз даних.

— Я знаю, що це таке, — буркнув він.

— У нашому випадку, — перебила його вона, — я виходжу з твердження агентки Такер про те, що вбивця пересувався великою територією. — Вона кілька секунд помовчала, спостерігаючи за тим, як на обличчі Емерсона вимальовується розгублений вираз, а його очі перескакують