Читати книгу - "Ланцюги і крила , Mira"

Глава 13: Під місячним сяйвом
Ніч була безмежно тихою, коли Анна і Даніель ступили на землю, що обіцяла їм нове життя. Місто залишилося позаду, а перед ними розгортався ліс, де все було переплетено між темними деревами і блідим світлом місяця. Це місце стало символом їхньої перемоги — перемоги не лише над кланами вампірів, але й над страхом, який довго тримав їх у полоні.
Вони йшли в мовчанні, кожен з них відчував той внутрішній спокій, який нарешті настав після важких боїв. Вони перемогли, але попереду був ще один етап їхнього шляху — знайти місце, де вони могли б бути разом, без переслідувань і боротьби.
Коли вони дісталися до місця, де відкривався краєвид на велике озеро, що мерехтіло під місячним світлом, Даніель зупинився і обернувся до Анни.
— Ми на порозі нового світу, — сказав він, його погляд був глибоким і серйозним. — Не було б нас, якби не ти. Твоя сила… твоя рішучість змінили все.
Анна усміхнулася, її зелені очі блищали від світла, що відбивалося від води.
— Ми змінили це разом, — відповіла вона, наближаючись до нього. — Ти був моєю силою. Ти і є моя справжня сила.
Вона доторкнулася до його обличчя, і в її жесті була така ніжність, що вона могла розтопити будь-який лід. Він опустився на коліна перед нею, і в його погляді було щось більше, ніж просто любов — це була відданість, якої вони обидва так довго шукали.
— Анно, — почав він, його голос був низьким, але ясним, — з того моменту, як я побачив тебе, я знав, що ти зміниш моє життя. Я хочу провести його поруч з тобою. Я хочу бути тим, хто оберігає тебе, не важливо, що буде попереду. 

Він підняв її руку і поцілував її в долоню, а потім підняв очі до неї, чекаючи відповіді.
— Я вже не боюся нічого, — сказала вона, її серце билося швидше від його слів. — Тепер я знаю, що з тобою я зможу все. Я готова бути з тобою.
Тим часом, з небес почали опускатися легкі промені місяця, і це було наче передвісником того, що вони зробили, що буде далі. Вони з’єднали свої серця, і цей момент був тим самим початком нового життя.
І ось, як магічний знак, місяць, ніби спеціально для них, став світити яскравіше, освітлюючи їхні обличчя в ту саму мить, коли Даніель піднявся і ніжно взяв її за руку.
— Ти станеш моєю, — промовив він, і це було більше, ніж просто обіцянка. Це було обіцянкою на все життя. — І я стану твоїм.
Анна не відповіла словами. Її очі, повні любові та довіри, сказали все.
І ось, під місячним сяйвом, вони стали одним цілим.
Тієї ночі, коли вони вперше стояли разом, пліч-о-пліч, дивлячись на світло місяця, вони знали, що їхній шлях тепер буде їхнім власним. Вони разом зруйнували старий порядок і вирушили до нового світу, де немає місця для страху чи ненависті. Їхнє кохання стало не лише силою для них самих, а й світлом для інших, хто шукав шлях до свободи.
Вони відпустили минуле, яке більше не мало влади над ними, і розпочали нову подорож — подорож, де вони будуть творити свою долю. І не було вже більше нічого, що могло б їх розлучити.