Читати книгу - "Щастя, Поліна"

Минуло 5 років

Сьогодні – особливий день. Наш син, Данило, святкує свій п'ятий день народження. Його дзвінкий сміх лунав по всьому будинку, поки він бігав разом із друзями, яких ми запросили на святкування. Я стояла на порозі, спостерігаючи за ним, і відчувала, як серце наповнюється безмежною любов'ю.

Кирил підійшов до мене ззаду, обійняв і ніжно поцілував у скроню.

- Дякую тобі, кохана, за все. За нашого сина, за наше життя, - прошепотів він.

Я обернулася, дивлячись у його рідні очі.

- І тобі дякую, Кириле, що ми змогли подолати все. Що ти боровся за нас і не здався. Тепер я знаю: справжнє кохання дійсно існує.

В цю мить до нас підійшов Данило, витягнувши ручки догори.

- Тату, мамо! Дивіться, яке я бажання загадав! - вигукнув він, задмухуючи свічки на своєму святковому торті.

- І яке ж? - запитав Кирил, підхопивши сина на руки.

- Щоб у мене була сестричка! - заявив хлопчик.

Я лише засміялася, дивлячись на здивований вираз обличчя Кирила. Потім взяла його руку і поклала на свій ще плаский живіт.

- Думаю, твоє бажання вже збулося, наш любий, - прошепотіла я.

Очі Кирила наповнилися радістю та щастям, він міцно притиснув мене до себе, а потім нашого сина. Ми стояли так, обіймаючись, і я знала, що нарешті все було так, як мало бути. Ми – справжня сім’я, і попереду нас чекало тільки світле майбутнє.

Це і було наше щастя...