Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"

— Очианіти! Сподіваюся, ти його не вбила?

— Ні, але трохи покалічила.

— Ну, це можна, — сміється Аріна.

Я теж усміхаюся, хоча всередині все ще палає злість.

— Коротше, годі з мене стосунків. Краще без них.

— Емі, ну ти ж розумієш, що не всі такі?

— Так, але чомусь мені саме такі трапляються. Арі, давай не будемо про це. До того ж у мене є ще що тобі розповісти.

— О, давай!

Я хмикаю, відкидаюся на спинку дивана та прикриваю очі.

— Загалом, я вчора таке утнула… Була в клубі, вирішила розслабитися — і так розслабилася, що поїхала звідти з чоловіком і провела з ним ніч.

— Ого! Це на тебе не схоже.

— Знаю… Я просто була п’яна. Хоча не настільки, щоб не контролювати себе.

— Ну і який він?

Я мимоволі знову згадую Тимофія. Його пронизливий погляд, його впевнені рухи, тепло його рук…

— О, він дуже красивий. А тіло… — я кусаю губу, ніби знову відчуваючи його поруч. — Та і в ліжку він неймовірний. Але…

— Але?

— Ну, це всього лише секс на одну ніч.

— А ти б хотіла, щоб не на одну?

— Ні! Я ж сказала, що мені не потрібні стосунки, — швидко відповідаю, але одразу ж сумніваюся у власних словах. — Не знаю, я заплуталася.

— Ну а що він тобі сказав після спільної ночі?

Я затримую подих, стискаючи телефон міцніше.

— Нічого…

— В сенсі?

— Я втекла, поки він спав.

— Емі!

— Що? Я не хотіла цієї ранкової незручності, коли він не знає, як від тебе здихатися.

— О, люба, ну не обов’язково ж, щоб так було.

— Все, Арі, давай не будемо. Краще скажи, ми з тобою зустрінемося цього тижня?

— Звичайно!

— Чудово, тоді зідзвонимося.

— Окей. Люлю тебе.

— І я тебе. Арі, якщо раптом почнеться раніше, подзвони мені, добре?

— Добре.

Я кладу телефон, але навіть після розмови в голові знову і знову спливають спогади про нього. Я заплющую очі й різко видихаю.

Треба терміново відволіктися.