Читати книгу - "Гріховні звички, The goddess Aphrodite"

Він маніпулював нею, вірно, але на кожен його крок відчувався момент, коли він давав їй те, чого вона прагнула. Макс був майстром гри — він не давав їй достатньо, щоб вона залишалася байдужою, але і не віддавав усе, аби вона не могла піти. Вона почувала себе частиною його великої стратегії, в якій її бажання і слабкість були просто елементами його плану.

— Ти все ще хочеш це? — запитав він одного разу, коли вона, втомлена від його відсутності, сиділа в барі сама. Він дивився на неї з легким викликом, наче чекаючи, що вона відповість так, як він хоче.

Аня мовчала, розуміючи, що її відповідь не змінить того, що вона відчуває. Вона завжди була готова йти на його умови, на його ігри, навіть якщо кожен крок був пов'язаний з болем.

— Ти ж знаєш, — додав Макс, злегка усміхаючись. — Ти не можеш просто піти. Ти прив'язана до мене, і я знаю, що ти хочеш більше.

Аня відчула, як серце важко забилося. Вона хотіла відповісти, сказати, що її гідність важливіша, але кожен раз, коли він дивився на неї, кожен раз, коли він стискав її руку або просто був поруч, усі її внутрішні переконання розсипалися, як картковий будинок.

— Можливо, я хочу... — промовила вона, відчуваючи, як її голос змінюється. Вона відчувала, як внутрішні межі стираються. Вона була готова йти далі, хоча і розуміла, що цей шлях не приведе її до щастя.

Макс посміхнувся, і це була усмішка переможця. Він знав, що вона не могла втекти, що вона була вже занадто глибоко втягнута в цю гру.