Читати книгу - "Між рядками , Юльчик"

Розділ 11: Відродження

Я сиділа на тому самому ліжку, де почалась моя історія. Цього разу не було сліз, не було болю. Був лише спокій і відчуття, що все на своєму місці. Всі ті бурі, які я пережила, залишились позаду, а я знову могла дихати вільно.

Вогонь у серці не згас, але він вже не палає, не спопеляє, а просто світиться м’яким світлом. Я не боюсь майбутнього. Я знаю, що воно залежить лише від мене і від того, як я вибираю йти далі.

Оленка вже давно перестала бути просто подругою. Вона стала частиною мене, моєї сили, мого щоденного відновлення. Вона сміється зі мною, підтримує мене, і навіть в найтемніші часи не дозволяє падати. І навіть якщо я знову переживатиму біль, я буду знати, що не одна — завжди є хтось поруч, хто буде мене тримати.

Мама тепер не дзвонить мені стільки, скільки раніше, але кожен її дзвінок — це нагадування про те, як важлива родина. Вона більше не намагається мене змінити або захистити від усього, що відбувається. Вона просто є. І цього достатньо.

Про Мар’яна більше не згадую. Він став частиною мого минулого, важливою, але не обов’язковою. Я відпустила його. І тепер вільна.

Моя життя знову має сенс. Я навчилась жити без болю, знову відчуваючи радість від найменших моментів. Я не шукаю досконалості, але я шукаю гармонії. І здається, я її знайшла.

Мені не потрібно більше чекати на зміну. Я сама її створюю. Я вже не залежу від того, що було колись. Тепер я — це я. І я готова до того, що чекає попереду.

Мій новий розділ почався не з бажання втекти від старого життя, а з готовності прийняти все, що воно приносить. Тепер я обираю, що для мене важливо, а що — ні. Я обираю бути щасливою.