Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Персі Джексон та Викрадач Блискавок 📚 - Українською

Читати книгу - "Персі Джексон та Викрадач Блискавок"

3 745
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Персі Джексон та Викрадач Блискавок" автора Рік Ріордан. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 80
Перейти на сторінку:
тями, її вже не було.

Кремезний і міцний красень, схожий на серфінгіста, стежив за мною, стоячи в кутку спальні. Він мав блакитні очі — як на мене, цілу дюжину — на щоках, на лобі, на тильному боці долонь.

Коли я остаточно оклигав, то довкола мене не виявилось нічого дивного, якщо не зважати на те, що все довкола було набагато гарніше, аніж я звик. Я сидів у шезлонзі на високому ґанку й дивився на довколишні зелені луки та пагорби, які височіли неподалік. Легкий вітерець доносив аромат полуниці. Мої ноги були вкриті ковдрою, під голову підклали подушку. Усе це було чудово, але в роті я мав такий присмак, ніби там було гніздо скорпіонів. Усі зуби боліли, шерехатий та розпухлий язик ледь ворушився.

На столику поруч зі мною стояла висока склянка з питвом. На вигляд воно нагадувало холодний яблучний сік, ще й на зелену соломинку з паперовою парасолькою була наштрикнута вишенька.

У мене так ослабли руки, що, взявши склянку, я ледь не впустив її.

— Обережно, — пролунав знайомий голос.

Гровер, який стояв, прихилившись до перил на ґанку, мав такий вигляд, ніби не спав цілий тиждень. Під пахвою він дбайливо тримав коробку з-під взуття. Він був вбраний у джинси та яскраво-помаранчеву футболку з написом «ТАБІР НАПІВКРОВОК». Старий добрий Гровер — такий самий, як раніше. І жодних сатирів.

То, може, усе це був кошмар? Можливо, з мамою все гаразд? Зараз так само вихідні, й ми чомусь зупинилися в цьому великому будинку. А ще…

— Ти врятував мені життя, — сказав Гровер. — А я… найменше, чим я міг віддячити, це повернутися на той пагорб… Гадаю, ти хотів би це мати.

Уклонившись, він поставив коробку мені на коліна.

Усередині виявився чорний з білим бичачий ріг, зламаний і зазубрений, на вістрі якого запеклася кров. Отже, це був не кошмар.

— Мінотавр, — згадав я.

— Гм, Персі, не дуже гарна думка промовляти це вголос…

— Так його називають у грецьких міфах, чи не так? — не вгавав я. — Мінотавр. Наполовину людина, наполовину бик.

Гровер потупцяв на місці.

— Ти був непритомний два дні. Що ти пригадуєш?

— Мама. Вона справді?…

Гровер опустив очі долу.

Я подивився у далечінь, через луки. Там зеленів гайок, звивалась річка, під синім небом розкинулись полуничні поля. Долину оточували округлі схили пагорбів, і просто перед нами був найвищий з них, саме той, на якому росла велетенська сосна. Навіть це дерево на вершині видавалося гарним у променях сонця.

Отже, моя мама померла. Увесь світ довкола стане чорним і холодним. У ньому вже не буде місця прекрасному.

— Вибач, — шморгнув носом Гровер. — Через мене самі лише нещастя. Я… я найгірший сатир у світі.

Він застогнав, з такою силою тупнувши ногою об землю, що вона відскочила. Себто я, звичайно, хочу сказати, що з ноги злетів високий черевик. Усередині виявився пінопласт з отвором для копита.

— О Стіксе, — промимрив Гровер.

У чистому небі раптом загуркотів грім.

Спостерігаючи, як Гровер намагається взути черевика, я подумав: «Що ж, непогано».

Гровер був сатиром. Я майже не сумнівався в тому, що коли зголити його кудлате каштанове волосся, то під ним виявляться маленькі ріжки. Але я почувався надто нещасним, щоб перейматися існуванням сатирів чи навіть мінотаврів. Усі мої думки крутилися довкола одного: моя мама обернулася в ніщо, розчинилася в жовтому світлі.

Я був сам-самісінький. Сирота. Мені доведеться жити з… Смердюком Гейбом? Ні, цього не буде. Спочатку буду жити на вулицях. Потім удам, ніби мені сімнадцять, і піду до війська. Щось вигадаю.

Гровер усе ще рюмсав. Бідолашний хлопець — бідолашний козел, сатир, та яка тепер різниця, — він ніби чекав доброго прочухана.

— Ти не винен, — сказав я.

— Ні, це моя провина. Моїм обов’язком було захищати тебе.

— Це моя мати попросила тебе про мій захист?

— Ні. Але така вже в мене робота. Я хранитель. Принаймні був.

— Але навіщо… — У мене раптом закрутилося в голові, перед очима все попливло.

— Не напружуйся, — злякався Гровер. — Тримай-но.

Він допоміг мені взяти склянку й схопити соломинку губами.

Смак мене спантеличив, адже я гадав, що це яблучний сік. Нічого подібного. Це було шоколадне печиво. Рідке печиво, уявляєте? Причому не абияке — саме таке, блакитне, готувала вдома мама, маслянисте й гаряче, в роті воно просто тануло. По мірі того, як я втягував у себе цей напій, всім тілом розливалось приємне тепло, я відчував приплив енергії. Моє горе нікуди не поділося, просто я відчував себе так, ніби мама, зовсім як у дитинстві, гладить мене рукою по щоці, дає мені пити й каже, що все буде добре.

Я навіть не помітив, як випив склянку до дна. Я зазирнув у неї, упевнений, що там ще залишилось трохи теплого напою, але в склянці виявились шматочки льоду, які навіть не встигли розчинитися.

— Сподобалось? — спитав Гровер.

Я кивнув.

— А який у нього приблизно смак? — У його голосі відчувалась легка заздрість, тож я навіть зніяковів.

— Вибач. Треба було дати тобі скуштувати.

Гровер вирячив очі.

— Ні! Я зовсім не це мав на увазі. Просто так… замріявся.

— Шоколадний коктейль. Мамин. Домашній.

— І як ти почуваєшся? — зітхнув Гровер.

— Так, ніби можу відкинути Ненсі Бобофіт на сто ярдів.

— Це добре, — мовив Гровер. — Це дуже добре. Гадаю, ти не ризикнеш випити ще цього напою?

— Що ти маєш на увазі?

Він обережно взяв у мене порожню склянку, ніби це була вибухівка, і поставив її на стіл.

— Ходімо. Хірон і містер Д. чекають на тебе.

Ґанок простягнувся вздовж усього Великого будинку.

Ступав я невпевнено, бо ще не звик ходити так далеко. Гровер запропонував понести ріг Мінотавра, але я не випустив коробки з рук. Надто дорого коштував мені цей сувенір. Наразі я вже не кину його.

Коли ми дісталися протилежного кінця будинку, я віддихався. Ми перебували, мабуть, на північному березі Лонг-Айленда, тому що з цього боку долина тяглась аж до самісінької води, яка виблискувала неподалік від нас. Усе, що перебувало між нами і затокою, скидалося на міраж. Усі довколишні споруди нагадували давньогрецьку забудову — відкритий павільйон, амфітеатр, круглу арену — тільки виглядало все воно новісіньким, і білі мармурові колони виблискували на сонці. Неподалік, на посипаному піском майданчику, дюжина старшокласників і сатирів грали у волейбол. На невеличкому озері плавали човни. Хлопці в яскраво-помаранчевих футболках, як у Гровера, ганялись один за одним між будиночками, розкиданими лісом. Дехто стріляв у мішені з луків. Інші каталися верхи лісовою стежкою, і, якщо це

1 ... 12 13 14 ... 80
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Персі Джексон та Викрадач Блискавок», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Персі Джексон та Викрадач Блискавок» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Персі Джексон та Викрадач Блискавок"