Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Комета прилітає 📚 - Українською

Читати книгу - "Комета прилітає"

347
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Комета прилітає" автора Туве Маріка Янссон. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 21
Перейти на сторінку:
люстерко — 5, бо воно оздоблене рубінами. Разом 8 марок 74 пенні.

Усі мовчали, немов води у рот понабирали. Хропся з важким зітханням поклала на ляду дзеркальце, а Мумі-троль заходився розв’язувати вузлик на стрічці з медаллю. Чмих з жалем дивився на мокру від виблюваного лимонаду пляму на килимі. Хропусь напружено розмірковував: зошит, у якому вже зроблено записи, зріс чи впав у ціні?..

Бабуня позирала на них поверх окулярів.

— Ага, любі дітоньки, — згадала вона, — є ще старі штани, які коштують саме 8 марок, але ж Нюхмумрик від них відмовився. Отож, ми квити, і вам зовсім нічого не треба платити.

— Це правда? — здивувався Мумі-троль.

— Звичайно, правда, — підтвердила Бабуня. — Штани ж у мене залишаються…

Хропусь спробував подумки провести розрахунки, але йому не вдалося. Тому він усе записав до зошита і полічив у стовпчик:

Зошит — 40 пенні

Лимонад (виблюваний) — 34 пенні

Медаль — З марки

Люстерко (з рубінами) — 5 марок

Сума: 8 марок 74 пенні

Штани — 8 марок

8 = 8

решта: 74 пенні.

— Дійсно, — здивувався Хропусь. — Усе сходиться…

— Але ще залишається 74 пенні, — зауважив Чмих. — Вони належаться нам?

— Не будь дріб’язковим, — охолодив його Нюхмумрик. — Квити то квити…

Друзі низько вклонилися Бабуні, а Хропся присіла у глибокому реверансі. Уже на порозі вона запитала:

— Чи далеко до танцювального майданчика?

— Та ні, — відповіла Бабуня. — Два кроки… Однак танці починаються щойно зі сходом місяця.

Вони вже далеко зайшли у ліс, коли Мумі-троль зненацька зупинився:

— Дерновий дах крамнички не дуже надійний, — мовив він. — Може, візьмімо Бабуню зі собою, — заховаємо у нашій печері?

— У моїй печері, — виправив Чмих. — Я побіжу й запитаюся?

— Біжи! — погодився Нюхмумрик.

Чмих рвонув назад, тільки п’яти замиготіли, а решта сіли на узбіччі стежки зачекати на нього.

— А ти вмієш танцювати отой новий танець?.. Та ти знаєш… як він там називається? — запитала Хропся.

— Ні, не знаю, як називається, — відповів Мумі-троль. — Мені подобається вальс.

— Ми не встигнемо потанцювати, — озвався Хропусь. — Гляньте на небо…

Усі підвели голови (окрім Хропсі).

— Вона виросла, — ствердив Нюхмумрик. — Учора була завбільшки з мурашине яєчко, а нині — як апельсин. Мені навіть здається…

— А танґо умієш танцювати? — урвала Нюхмумрика Хропся. — Один крок убік і два назад…

— Ніби неважко, — кивнув Мумі-троль.

— Люба сестричко з курячими мізками! — роздратовано втрутився Хропусь. — Ти хоч коли-небудь думаєш про серйозні речі?

— Ми розпочали розмову з танців, — наполягала на своєму Хропся, — а ти раптом заговорив про комети. Я лише продовжую тему розмови…

Засперечавшись, брат із сестрою вмить змінилися в кольорі. Невдовзі повернувся Чмих.

— Вона не хоче! — крикнув ще здалеку. — Казала, що заховається у льоху, де зберігається варення. Але просила всіх вітати, дякувала за запрошення і передала для кожного по солодкому льодяникові.

— Сподіваюся, ти не випрошував у неї ласощі? — закралася підозра у Мумі-троля.

— Та ніколи в житті! — праведному обуренню Чмиха не було меж. — Бабуня ж винна нам іще 74 пенні, от і вирішила на ту суму дати льодяників. А я лише погодився з нею, що так буде справедливо!

Отож друзі помандрували далі, і стежка помандрувала з ними теж. Потемніле сонце сховалося за ялицями, пішло на спочинок за край неба. Натомість зійшов місяць, на диво тьмяний і аж наче блідо-зелений.

Комета сяяла все яскравіше. Вона стала майже такою, як місяць уповні, і осявала увесь ліс червоним примарним світлом.

Танцювальний майданчик розташувався на невеличкій галявині. Його прикрашали гірлянди світлячків, а на узліссі великий Коник-стрибунець налаштовував свою скрипку.

Галявина повнилася гостями, які чекали на початок забави. Маленькі водяники наважилися прийти сюди, покинувши свої пересохлі болітця та трясовини. На майданчику аж роїлося крихітними повзиками, а в березовому вітті ділилися останніми плітками мавки (мавки — це крихітні дівчатка з дуже гарним волоссячком, які мешкають у стовбурах дерев. Уночі вони виходять зі своїх сховків, щоб погойдатися на вітті. Зазвичай не водяться у деревах хвойних порід).

Хропся вийняла люстерко, аби зачесати гривку й подивитися, чи гарно причеплена квітка за вушком. Мумі-троль поправив медаль на грудях. Ще ніколи їм не доводилося бувати на такому великому балу.

— Як гадаєш, Коник-стрибунець нічого не матиме проти, якщо я заграю на своїй губній гармонії? — зашепотів Нюхмумрик.

— Грайте удвох! — запропонував Хропусь. — Навчи його нашої улюбленої пісеньки «В усіх звірят кокарди на хвостах».

— Добра думка, — зрадів Нюхмумрик і потягнув Коника-стрибунця за собою в чагарник навчати нової пісеньки.

За якусь хвилю з-за кущів долинули обережні поодинокі звуки, потім ще й ще, а тоді залунали веселі трелі гармонії і цигикання скрипки. Повзики, мавки та водяники враз замовкли і зібралися на галявині послухати.

— Яка гарна музика! — перешіптувалися вони. — Саме до танцю!

— Мамо! — скрикнув один малесенький повзик, показуючи на Мумі-троля. — Он стоїть генерал!

Уся родина повзиків підступилася ближче — помилуватися медаллю.

— Яка у тебе розкішна гривка! — захоплювалися вони Хропсиною зачіскою.

Мавки по черзі розглядали себе у люстерку з рубіновими трояндами, а кожний водяник вважав своїм обов’язком підписатися у зошиті Хропуся водяним знаком. Ураз залунала пісенька «В усіх звірят кокарди на хвостах» — без жодної фальшивої ноти! — а з-за куща, завзято витинаючи на інструментах, з’явилися Нюхмумрик з Коником-стрибунцем. На майданчику завирувало, всі кинулися шукати собі партнерів до танцю. Невдовзі пари закружляли у танку.

— Ти гарно танцюєш, — похвалила Хропся. — Що це за танок?

— Мій! — запишався Мумі-троль. — Я щойно його винайшов.

Хропусь запросив до танцю водяничку з водоростями у волоссі, і тепер мучився, дотримуючись такту.

Чмих кружляв з найкрихітнішою дівчинкою-повзиком і видавався сам собі великим та кремезним. З першого погляду було помітно, як щиро захоплюється ним партнерка. Комарики танцювали осібно від гурту, а з усіх закутків лісу чалапали, повзли, стрибали нові гості, охочі подивитися на бал. Ніхто й на мить не згадав про комету, самотню й палахкотливу, що летіла крізь чорну ніч.

Десь близько півночі на галявину прикотили бочку з яблучним вином, усі гості одержали по келишкові з березової кори. Світлячки збилися докупи у кулю над танцювальним майданчиком, аби присвічувати танцюристам, які посідали кружком, попиваючи вино та смакуючи канапками.

— А тепер настав час для розповідей, — запропонував Чмих. — Ти знаєш якусь цікаву історію, маленька Повзунко?

— Нє-є, — страшенно розгубилася Повзунка. — Хіба одну…

— То розповідай!

— Жив собі якось лісовий щур на ймення Пімп, — пробубоніла Повзунка, соромливо затуливши личко лапками.

— А що було далі? — підбадьорив її Чмих.

— Оце й усе, — прошепотіла Повзунка і заповзла, ховаючись, у мох.

Усі зареготали, хапаючись за животи, а водяники затарабанили своїми хвостами.

— Заграйте,

1 ... 12 13 14 ... 21
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Комета прилітає», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Комета прилітає"