Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Вбивці на борту, Гюнтер Проділ 📚 - Українською

Читати книгу - "Вбивці на борту, Гюнтер Проділ"

471
0
03.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вбивці на борту" автора Гюнтер Проділ. Жанр книги: 💙 Детективи / 💛 Наука, Освіта. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 72
Перейти на сторінку:
вже нікого не було.

Певна річ, на судні були прилади, які автоматично вмикали сигнал тривоги, але через шторм чи з якоїсь іншої причини вони зреагували лише тоді, коли нагрілися залізні переборки.

Сигнал «пожежа на судні» було дано лише о 0.50. На всіх кораблях світу цей сигнал означає: команді зайняти свої місця, пасажирам піднятися на верхню палубу, жінки й діти забезпечуються рятувальними засобами в першу чергу. Інакше було на «Моро Касл». Збожеволівши від жаху, пасажири метушилися на палубах і трапах, напівроздягнені люди билися за місця в шлюпках, відштовхували жінок, скидали їх у воду. Шлюпки відпливали майже порожні.

Не відставала від пасажирів і «відважна» команда: офіцери та матроси включилися в бійку, прагнучи якнайшвидше залишити судно. А на містку в безсилій люті кричав у мегафон новий капітан, неспроможний щось зробити: майже ніхто не слухав і не виконував його наказів.

Раптом на містку з'явився, як привид, у своїй білій парадній уніформі Еббот. Погрожуючи пістолетом, він тягнув за собою другого радиста Алагну.

— Вармс! — закричав він. — Негайно накажіть цьому типові дати сигнал «SOS»! Інакше я заберу мотобот!

Вармс не встиг розтулити рота, коли раптом тривожно задзвенів телефон. Схвильований голос старшого механіка сповістив, що виникла загроза вибуху: вогонь підібрався до баків з пальним.

Почувши це, Еббот стрімголов кинувся вниз. Вармс бачив, як, розмахуючи пістолетом, він прокладав собі шлях у натовпі. За ним пробивалися два матроси, якийсь літній джентльмен у фраку, дама в вечірньому туалеті і дівчина в піжамі.

Алагна все ще стояв поруч із Вармсом і безпорадно бубонів:

— Сер, але це заборонено… Ви ж знаєте… Треба розшукати першого радиста… Я не знаю, що робити, сер… Може, мені самому дати «SOS»?

Але Вармс заперечливо похитав головою. В подібних випадках інструкція суворо вимагала дістати спочатку дозвіл компанії; власники ж компанії воліли не кликати на допомогу сторонні судна, щоб не сплачувати винагороди — особливо, якщо корабель перебував неподалік від берега. Тим-то Вармс, який звик сліпо підкорятися інструкції, ладен був ризикувати життям пасажирів і команди.

—Ідіть, Алагна, спробуйте зв'язатися з нашою радіостанцією. І негайно повідомте мене про результат.

Алагна кивнув і поплентався до радіорубки, що містилася поруч із бальним залом. В рубці було вже страшенно жарко, повно диму. Алагна обв'язав ніс і рот хусткою й узявся за ключ. Справжній служака, він вирішив загинути на своєму посту.

Рука автоматично вистукувала позивні радіостанції компанії, але вона мовчала: щоб заощадити гроші, боси скасували нічні чергування.

Сорок довгих хвилин вистукував Алагна виклик. Чому вони не відповідають? Чому? Де Роджерс? Він мав бути тут ще о 22-ій…

Щось штовхнуло Алагну в плече. Він озирнувся і побачив свого начальника, першого радиста Роджерса. Блідий, із скуйовдженим волоссям, він стояв, похитуючись — очевидно, п'яний. В руці тримав пістолет.

— Ти що там стукаєш? Ану, пусти мене!

Він хотів зіштовхнути Алагну з стільця, але той навалився грудьми на стіл і закричав:

— Капітан наказав викликати компанію! Я виконую наказ капітана!

— Він збожеволів, і ти разом з ним! — Роджерс вмить переключив рубильник з «прийому» на «передачу». — Давай «SOS», якщо не хочеш кулі!

І Алагна підкорився. «SOS… SOS… SOS…» — полинуло в ефір.

Але сигнал нещастя пролунав тільки тричі: від спеки раптом вибухнули батареї живлення. Сірчана кислота бризнула просто в обличчя Алагні, і він упав на підлогу. Лаючись, Роджерс підхопив свого непритомного підлеглого, витяг у коридор і кинув там, коло дверей рубки.

Очуняв Алагна від гострого болю. Насилу підвівшись, він, поточуючись, пішов, виставивши руки. Алагна не пам'ятав, як довго блукав коридорами. В одному з них він наштовхнувся на тіло людини в офіцерській уніформі. Лікар де Вітт. Мертвий, вірніше вбитий, бо в його скроні зяяла кривава рана.

Радист уже витрачав останні сили, коли двоє матросів підхопили його, винесли на палубу, кинули в човен. В шлюпці вже сиділи Вармс і Роджерс…

Один за одним проходили перед комісією свідки. Радисти Роджерс і Алагна, судновий інженер Еббот, другий помічник капітана Паттерсон, якому також пощастило врятуватися, інші члени команди, дехто з пасажирів. Всі вони розповідали про події тієї трагічної ночі. Але жоден з них не міг точно відповісти на головні питання: чи справді Вільмотта було отруєно? Чи лікаря де Вітта вбили, чи ж він сам заподіяв собі смерть? Як потрапила до шафи вогненебезпечна речовина? Хто вбив Кетлін Моррісон? Нарешті, скільки було злочинців на судні, чи пов'язані між собою смерть мільйонерки, капітана і лікаря?

Уважний читач, познайомившись з викладеними фактами, обов'язково дійде висновку: збіг випадковостей тут виключений, ідеться про заздалегідь продуманий та підготовлений жахливий злочин. Однак злочинця або злочинців він назвати не зможе. Справді, ним міг бути і Вармс, і Еббот, так само, як Роджерс і Паттерсон. А може, злочин вчинив отой невідомий в азбестовому костюмі, що першого ж дня піднявся на корабель в Есбері-Парку?

Не зуміла відповісти на ці запитання і комісія морського міністерства. Вірніше, не схотіла. Адже двоє членів, її входили до правління тієї самої компанії, якій належав «Моро Касл». Навряд чи в їх інтересах було доводити, що в команді одного з найкращих в Америці кораблів були грабіжники, вбивці, палії. Так само невигідно було б розкривати, що пожежа на судні виникла через необережність команди, що в загибелі багатьох людей винні офіцери — працівники компанії. Навіщо ж іще більше підривати престиж компанії і відбивати з людей охоту мандрувати морем на комфортабельних пароплавах-готелях?

І, зваживши на все це, члени комісії склали отакий хитромудрий документ: «Комісія не має доказів того, що до катастрофи на «Моро Касл» спричинилися не сили стихії, а якісь інші фактори. Тому немає ніяких підстав звинувачувати в тому, що сталося, офіцерів і команду… Волею господа скоїлось те, чого людина неспроможна була відвернути».

Як зручно звалити все на господа бога з його «незаперечним» авторитетом! Лишається ще помолитися за упокій душі жертв катастрофи, а також за те, щоб ця сумна історія якнайшвидше пішла в непам'ять. Останнє

1 ... 12 13 14 ... 72
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вбивці на борту, Гюнтер Проділ», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вбивці на борту, Гюнтер Проділ"