Читати книгу - "Лялька, або Бухгалтер на вимогу, Анна Пахомова"

- Як? У мене немає грошей, ми з мамою…

Мене перебив гучний сміх.

- Я би все стосувалось грошей, думаєш я б не вирішив проблему ось так, - Котовський клацнув перед моїм обличчям пальцями. – Ні, дівчинко, йому треба твоя… привітність.

- Що ви маєте на увазі? – я все ще не розуміла.

- Сьогодні ввечері я організовую для них відпочинок, - начальник заговорив по діловому. – Приїдеш за ось цією адресою. Поусміхаєшся, покрутиш перед ним задом, і будеш робити все що він накаже.

Мені підсунули папірець з якоюсь адресою. Яку я автоматично узяла.

- Якщо Степашко залишиться задоволеним вашим спілкуванням, у всіх все буде добре.

Я не уявляла як сказити мамі, що треба поїхати ввечері на роботу. Але на диво вона погодилась, коли почула про важливу перевірку. Тож підбадьорена її схваленням, я прибула за вказаною адресою. В суану. В мою голову закрались підозрілі думки. Але повертати назад було пізно, мене вже помітили і запросили в середину.

В приміщенні з басейном був накритий стіл, за яким розмістилось троє дівчат в купальниках. Я виділялась серед них, як біла ворона. Про те, що треб брати купальник мені ніхто не говорив.

- А ти новенька? – одна з дівиць поплескала на стільці біля себе, запрошуючи сісти поруч.

- Так перший день працюю, - пояснила я, шукаючи серед цих незнайомок якусь підтримку.

 - Круто, і відразу сюди. Я в свій перший раз вилизувала яйця якомусь податківцю, без шампусіка, балика і можливі добряче попаритись…

- Що ви маєте на увазі? – з панікою помітила, як капітан Степашко закутаний рушноком йде до мене. Його вкритті густим волоссям груди і невелике черевце лякали мене не менше клоуна і книг Стівена Кінга.  – Нам що спати з ними доведеться?

- Якщо зараз накидаються як свині, то може й спати. – розсміялась синьоока дівчина, схожа на фею. – Але скоріш за все спати нам точно не дадуть, глянь як очі блищать, б’юсь об заклад в цього вже стоїть.

Дівчата розсміялись.  А мені було геть не смішно. Куди я потрапила? Як звідси вибратись?

- А ти руда, чого не роздягаєшся?  - капітан сів навпроти мене. – Допомогти?

- Я не з тих, -  плутано почала пояснювати я. – Не така…

- Не яка? – він розсміявся, і зиркнув на свого товариша. – А що ж ти тут робиш?

- Володимир Петрович сказав прийти, - пояснила я.

- Прийшла? Роздягайся! Тут баня, а не офіс,  - він раптом ухопив мене за руку, і поклав долоню на свій пах. – Починай вже працювати!

Руку наче обпекло окропом. Я щосили шарпнула її на себе, і вискочила з-за столу. Озиралась навкруг, розуміючи що ніде не має паперів, чи ще чогось, щоб натякало на мою роботу по профілю. Натомість наткнулась очима на велику круглу вазу повну блискучих квадратиків. Презервативи.

- Пішли, - раптом сказала одна з дівчат. І пояснила посадовцям: – Ми на п’ять хвилинок. Поговоримо.

Вона вивела мене з зали, і всю її привітність як рукою зняло:

- Ти що твориш, зовсім дикунка? – зашипіла перекидаючи довге волосся на одне плече.

- Я не хвойда.

- А хто? Ти портфоліо робила, співбесіду проходила, і не розуміла навіщо фоткатись голяка?

- Я не фоткалась! Я бухгалтер, -  моя витримка дала тріщину. Відчула як вогко стало  в очах.

- А сюди чого приперлась?

- Володимир Петрович наказав.

- Ну от і роби все, як ми! Давай я тобі запасний купальник дам, і йди працюй, бухгалтер.

- Ні,  - похитала головою, мліючи від жаху, що доведеться роздягнутись. – Я так не можу.

- Ти що целка?

- НІ.

- Ну то чого викобенюєшся? Що там у тебе піська позолочена та позолота зітреться? 

- Я так не можу! – по щоках покотились сльози.

- Або залишайся і розсовуй ноги, або забирайся звідси, - дівчина зітхнула. – Поки ціла.

Я вибрала друге. Побігла на вихід з швидкістю вітру. Не вірилось, що я так просто уникнула знущань і сорому. І не уникла. Котовський виявився ще тим гадом. І навіть після звільнення я виявилась ославленою і осмоленою, з повністю зіпсованою репутацією.

ВІтаю всіх. Затримка в продах була через  тривале відрядження. Але вже все владналось, тож читаємо історію далі. Всім дякую за зірочки.

Хто ще не підписався на мою сторінку - запрошую це зробити, щоб не пропускати цікаві розіграші і знижки на інші твори.