Читати книгу - "Магія призначення, Мiла Морес"

Я знову звернула свій погляд на танцівників, і в ту ж мить фігури змінилися. Біля жердин з'явилися темноволосі чоловіки в напіврозстебнутих білих сорочках і облягаючих боксерах. Я затримала очі на найближчому, і вкотре опустила нижню щелепу від подиву. Мабуть, виглядаю зовсім безглуздо, але мені вже байдуже. Я дивлюся на рельєфне чоловіче тіло, що виглядає з-під ділового одягу, біжу очима по руках, плечах, тону в улоговинці внизу шиї. Танцюючі відгукнулися на моє бажання і по черзі зняли сорочки, повільно, дражливо. Оглядаю тверді груди з завитками волосся, опускаюся до пресу, досліджую очима низ чоловічого живота. Голова починає крутитися, у роті пересохло. Моя увага повністю прикута до сексуального чоловічого тіла.

- Ені… Ені… Еніра! - До мене долинув голос Девора.

Я струснула головою, повертаючи себе в реальність. Зрозуміла, що на мене дивляться всі очі присутніх.

- Що ти побачила цього разу? - Запитує Елім, як самий балакучий серед Нотрилів.

- Нічого… - відводжу очі, повертаю своє мирне дихання, розуміючи, що всі помітили моє хвилювання. – А де ваш третій брат? - Переводжу розмову в абстрактне русло.

- Вони з Доєм воліють проводити час удвох, тож тут не з'являються.

Я незрозуміло подивилася на Аліту, згадуючи, що вона сказала про Кірама. Він один із Нотрилів знайшов своє призначення.

- Він зустрічається з хлопцем, так, - вона ніби почула мої думки, поспішивши на них відповісти.

Девор, що сидів праворуч від мене, поперхнувся, прикривши рот кулаком. Злий погляд Калеана ковзнув по ньому, а потім перейшов на мене.

- Ви маєте щось проти одностатевих стосунків? - Його голос пролунав неприязно.

- Ні, що ви, - я поспішаю згладити обстановку, продовжуючи перетравлювати інформацію.

- Він знайшов свого призначеного і нарешті щасливий. Це краще, ніж будувати стосунки з чужою половинкою, - Калеан не прийняв мої запевнення всерйоз, продовжив промову, дивлячись на Девора.

- По-моєму, краще вибрати пару собі під стать і насолоджуватися життям, - Девор дивиться на Калеана прямо, я відчуваю, як між ними наростає напруга.

- І нічого, що ваш вибір може позбавити когось сенсу життя? – після кожної репліки зрозуміло, що жоден не відступить від своєї позиції. Напруга передалася і мені.

- Може, вип'ємо? - Аліта дружелюбно посміхнулася нам, даючи зрозуміти, що відповідати Калеану необов'язково. - Тут чудові коктейлі!

Тієї ж миті біля Аліти з'явився келих із червоною рідиною. Я не встигла поставити запитання, як такий самий коктейль виник біля мене. Я посміхнулася і потяглася до келиха, щоб обнюхати ближче, хоча вже й так зрозуміла, що це алкогольний напій. Синхронно на нашому столі матеріалізувалися ще два зелені напої, знову для Аліти і для мене. Потім ще два жовті, два блакитні. І я вже почала думати, що це не скінчиться. Стіл заповнився різними келихами, вільного місця майже не лишилося. З'явилися й однакові кольори, але вміст у келихах, мабуть, різний. Через кілька хвилин настала пауза. Всі кольори веселки перед нами. Келихів настільки багато, що навіть вся наша компанія не зможе їх осушити.

- Ох, як приємно, дякую, - Аліта підвела голову, посміхнулася і кивнула, дивлячись у нікуди.

Я поглядаю на келихи, що стоять біля мене, не розуміючи, чому ніхто з чоловіків не спробував доторкнутися до них.

- Це не може бути все для мене, – дивлюся на Аліту, потім на келихи, розташовані з мого боку.

- Так, люба, це все для тебе. Кожен колір визначає сектор, із якого напій надіслали. Але врахуй, якщо ти його приймеш, значить, згодна знайомитись.

- Але я не п'ю алкоголь. І взагалі дивна тут система, я мало що розумію.

На столі знову пожвавлення: келихи на ніжках із блакитною та жовтою рідиною зникли, на їхніх місцях опинилися склянки з довгими трубочками.

- А це що означає? – уже не підводжу очі, дивлюся просто у стіл.

- Ті, у кого гострий слух, взяли на замітку твої обурення і замінили коктейлі на безалкогольні, - Елім вніс лепту доброзичливо.

- Я не обурювалася, просто сказала, що не люблю алкоголь, - дивлюсь на всі боки, і встигаю вловити, як чоловічі обличчя за столиками мені посміхаються і кивають.

- Ені, що тобі замовити? - Девор взяв мене за руку на столі.

Я зрозуміла, що цей жест визначальний. Для всіх, хто не зрозумів, він помітив мене. Міг би й одразу так зробити, чи на реакцію мою хотів подивитися? Так, я задоволена. Отримала напої із кількох секторів від зацікавлених чоловіків. Самолюбство потішили.

Калеан махнув рукою – стіл повністю очистився. Зникли і келихи, подані Аліті. Вона відпустила зітхання розчарування з цього приводу, а я підняла брови за звичкою.

- Я пригощаю, - старший Нотрил каже непохитним тоном, ніби зараз вирішує ділові питання.

Біля кожного із присутніх з'явився безалкогольний напій фіолетового кольору. Я підвела очі на Девора, щоб зрозуміти, чи можна мені пити цього разу.

- Сама вирішуй, люба, приймати чи ні.

- Вип'ємо за початок спільної роботи, - Калеан підняв склянку, запрошуючи інших зробити те саме. Я ніяково наслідувала приклад Аліти, піднявши свій напій. Не знаю, чи правильно це, але пити мені хочеться до жуті, тож я осушила келих одним махом, забувши свої манери.