Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Любов у спадок 📚 - Українською

Читати книгу - "Любов у спадок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Любов у спадок" автора Інна Роміч. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 129 130 131 ... 134
Перейти на сторінку:
що випадково заблукав у людському замку.

— Ох, міледі, стомив він мене, — зізнався Оуен, з відвертим подивом дивлячись на малого, який і далі невтомно намотував кола, час від часу підбігаючи до нього та смикаючи за кілт.

— Виходить, для ролі няньки ти не годишся, — з вдаваним розчаруванням у голосі протягла господиня замку. — А я вже була подумала, що ти допоможеш мені впоратися з ними…

Вона кивнула на малого та дівчинку, котрій з вигляду було не менш як рік і котра зосереджено гризла власний палець у матері на руках. Молодий шотландець затято замахав руками.

— Ні, ні, Еріко, тільки не це. Я краще частіше приїжджатиму в гості.

Молода жінка хитро примружилася:

— А як же мій титул «міледі»?

Обоє доволі голосно розреготалися; так можуть сміятися тільки старі близькі друзі. Дівчинка вийняла палець із рота і з цікавістю витріщилася на них своїми оченятками барви лісового горіха. Волосся в дитини мало чудовий яскраво-рудий колір і стирчало врізнобіч з-під трішки завеликої зеленої шапочки, тому вона трохи нагадувала казкового лепрекона.[66]

— Маргарет у нас уже стала така красуня, — Оуен спробував узяти дівчинку за крихітну ручку, але та у відповідь зненацька вибухнула голосним ревінням.

— Із нею постійно мусиш бути на сторожі, — посміюючись, попередила Еріка. — Вона не кожному дозволяє із собою потоваришувати.

Вона швидко заспокоїла дитину, забавила її зеленою гілочкою, котру дівчинка негайно запхала до рота.

— Ну що, які новини ти привіз нам, Оуене? — вже серйозним тоном запитала господиня замку. — Що чувати в Тейнделі?

Шотландець знизав плечима.

— Та все так само. Тихо… Відбудували західну стіну, тепер відновлюватимемо вежу. Маклейни, звісно, невдоволені, що їх потіснили з захоплених земель, але ми їх тримаємо на відстані — гарнізон у замку міцний. Отець Гілберт передає вам найпалкіше вітання та благословення, запитує, як небожі.

— Як він? — тихо запитала Еріка.

— Непогано, — відповів молодий шотландець. — Я пробував його вмовити приїхати до вас у Раннох, але він не погодився. Каже, далеко від'їжджати боюся від Тейндела.

Молода жінка замислено схилила голову, її очі на мить посмутнішали.

— Нічого, незабаром ми самі виберемося туди, — промовила вона нарешті. — Я скучила за Тейнделом… Дік обіцяв, що восени ми навідаємося до нього.

— Напевне, й до Хоїка завітаєте, міледі? — хитрувато глянув на господиню Оуен. — Згадаємо давні часи…

— Хто це тут задумав згадувати про давні часи? — почули вони голос Річарда Далхаузі.

Молода леді вереснула, як пустотливе дівчисько, й кинулися до свого чоловіка, однією рукою обійняла його за шию. Дік забрав у неї доньку, й та звично схопилася за його шотландську кіску. Малий Родерік вчепився батькові в холошу, вимагаючи уваги й до себе.

— Ти повернувся раніше! — гладячи по голові сина, радісно мовила Еріка. — А ми з Оуеном…

— Та, я чув, — пробурчав шотландець. — Згадували старі добрі часи. Не так уже давно це все було, дехто все пам'ятає.

— Знову ти за своє, — спокійно сказала Еріка, з любов’ю дивлячись на чоловіка. — Він став жахливим буркотуном, коли оженився. Оуене, ніколи не женися.

— Справді, Оуене, — лицар зробив нещасне обличчя. — Не женися! А раптом у твоєї дружини буде отака ось вдача… Ох!

Маленька Маргарет смикнула його за кіску й радісно засміялася. Еріка заплескала в долоні.

— Молодець, Меггі! Так йому й треба. Знатиме, як маму обмовляти.

Проте нагородила Річарда променистим поглядом і цьомкнула його в неголену щоку. Оуен ніяково відвернувся. Їхнє кохання раптом здалася йому таким яскравим, що бідолаха відчув себе зайвим.

— Ну, я піду, пожую чогось там… — несміливо озвався він.

— Нещасний Оуене, ця жорстока жінка морила тебе голодом, — весело сказав Річард. — Я зараз приєднаюся до тебе.

Колишній маленький паж поквапливо побіг нагору сходами. Еріка подивилася йому вслід, а по тому перевела погляд на чоловіка.

— Іноді мені здається, він ревнує тебе до мене, — зі сміхом сказала вона. — Бідолашний Оуен. Розкажи мені, як твоя поїздка? Я хотіла поговорити з тобою про Тейндел.

Вона припала до грудей Діка, перебираючи шнурівку на його туніці. Лицар притяг до себе дружину й вдихнув аромат її волосся. Воно знайомо пахло розмарином.

— Я скучив за тобою…

Вона лукаво глянула з-під його руки. Ясно-зелені очі задерикувато світилися, ледь припухлі губи посміхались.

— Це означає, що про справи ми поговоримо пізніше, так? — із вдаваною наївністю запитала вона й легко провела пальчиком по його оголеній шиї.

Пальчик ковзнув нижче, до вирізу туніки на грудях, трішки дряпаючи смагляву шкіру. Еріка відчула, як миттєво напружилися його м'язи, й тихо засміялась. Він докірливо глянув на дружину, і вона розгледіла в його очах знайомі вогники нетерпіння.

— Ері, в мене на руках сидить наша дочка, — нагадав їй Дік. — І вона збирається спати. Ходім-но, віднесемо її нагору. Род, здається, теж не від того, щоб подрімати, — додав він, лагідно дивлячись на сина, який широко позіхнув.

Він глянув на неї так виразно, що змусив раптом почервоніти,

1 ... 129 130 131 ... 134
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Любов у спадок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Любов у спадок"