Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Мир хатам, війна палацам 📚 - Українською

Читати книгу - "Мир хатам, війна палацам"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Мир хатам, війна палацам" автора Юрій Корнійович Смолич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 129 130 131 ... 242
Перейти на сторінку:

— Пробачте! Волієте зразу до діла?

— Прошу! — П'ятаков вийняв годинник і поглянув на нього. — Маю вільного часу п'ятнадцять–двадцять хвилин.

Винниченко трохи пойорзав на місці: почати зразу було нелегко. Власне, цим двом людям взагалі неначе й не було про що говорити між собою. Перемінивши ногу, наче всідаючись вигідніше, Винниченко перепитав:

— Говорити просто, без… преамбул?

П'ятаков недоброзичливо глипнув на сусіду:

— Найпростіше. Прошу і настоюю на цьому!

— Будь ласка.

Винниченко поспіхом заговорив. Говорячи, він дивився не в обличчя П'ятакову, а кудись на кінчик його бороди. Борідка в П'ятакова була менша проти Винниченкової — цапина, і вуса на боки, кожний геть як чоловік і жінка, коли посваряться. Був П'ятаков рудуватий, з порошею сивизни.

— Юрію Леонідовичу! — мовив Винниченко. — Вас, звичайно, не повинно здивувати, що ми знаємо, що в своїй організації ви не маєте цілковитої підтримки. Та й відомо всім — хоч би й з газети «Правда» від другого травня, — що й у вашій партії ви не маєте зараз… абсолютного авторитету. Я маю на увазі виступ Леніна…

Винниченко мав на увазі — і вважав за потрібне наперед показати цей козир — виступ Леніна на Всеросійській квітневій конференції більшовиків у Петрограді. Обстоюючи принцип самовизначення націй та, зокрема, свободу відокремлення України від Росії Мілюкових, Ленін гостро засудив антиінтернаціоналістичні позиції П'ятакова проти визвольної національної боротьби. Кваліфікуючи їх ще в шістнадцятому році на еміграції як «імперіалістичний економізм», він тепер обізвав П'ятакова софістом, фразером, неймовірним плутаником з кашею в голові, який вже давно відступився від марксизму. Конференція дружно підтримала Леніна проти П'ятакова.

Та П'ятакову зовсім не кортіло ще раз вислуховувати переказ цього — ще й з вуст давнього партійного супротивника. Він сердито хмикнув і навіть вдарив палицею об пісок під ногами.

— Володимире Кириловичу! — різко сказав П'ятаков, поглядаючи кудись мимо Винниченкових очей, на кінчик його бороди. — Чи ви хочете, щоб і я нагадав висловлювання Леніна, коли ще в чотирнадцятому році він обізвав вас «претенциозным махровым дураком»?

Винниченко кашлянув.

Козир бито.

Хвилинку він помовчав. Потім заговорив знову:

— Звичайно, дорогий Юрію Леонідовичу, ваші позиції перед вашим Центральним комітетом стали б значно міцніші, коли б ви мали за собою більшість київських більшовиків, коли б високо стояв ваш авторитет перед іншими соціалістичними партіями…

— Коротше! — майже грубо урвав П'ятаков. — 3 чим ви прийшли?

Тоді Винниченко набрався духу і випалив зразу:

— Ми, українські есдеки, пропонуємо вам свою підтримку…

Пропозиція була зовсім неждана — при непримиренних антиукраїнських позиціях П'ятакова, і П'ятаков здивовано глянув на Винниченка, але зразу ж одвів очі геть. Втім, Винниченко встиг одвести свій погляд ще раніше.

— Не розумію! — буркнув П'ятаков.

Винниченко лагідно пояснив:

— Гадаю, ця пропозиція — зовсім у плані і вашого прагнення до єднання всіх сил соціал–демократії. Наша Київська Рада робітничих депутатів нині в руках меншовицького та есерівського проводу. Але коли б ми об'єднались, то здобули б провід. Вам ми допомогли б пройти на голову Київської Ради. Ми претендували б тільки на місце заступника голови…

«Тим часом», хотів додати Винниченко, але не додав.

— Чому? — швидко запитав П'ятаков.

— Тому, що маємо провід у Центральній Раді, отже…

— Я не про те, — знову безцеремонно урвав П'ятаков. — Я питаю, чому ви робите таку пропозицію? Чому пропонуєте підтримку?

— Ну! — найлагідніше, як тільки вмів, посміхнувся Винниченко. — Ви ж, Юрію Леонідовичу, мусите розуміти: в інтересах загальної справи, в інтересах світової революції…

— Облиште! — гарикнув П'ятаков. — Я не дурень! Ви теж розумна людина. Фрази непотрібні! На з'їздах військовому та «селянських спілок» ви поповнили вашу Центральну Раду двома сотнями речників дрібнобуржуазної стихії! Центральна Рада не виражає прагнення революційної демократії…

— Все залежатиме від того, які партії здійснюватимуть провід у Центральній Раді, та й — хто її очолюватиме персонально…

П'ятаков саркастично посміхнувся і вже відкрив був рота, щоб висловити свій сарказм, та Винниченко не дав йому заговорити:

— Ми, українські есдеки, вирішили невдовзі скликати робітничий з'їзд і поповнимо Центральну Раду українцями–пролетарями, в основному, звичайно, від партії українських есдеків. Коли ж ваша воля, то й… більшовиків. Мусите урахувати, Юрію Леонідовичу, що із зміною співвідношення партійних сил у Центральній Раді зміниться і її політика. — Винниченко заспішив, доки П'ятаков його не урвав. — Ми пропонуємо більшовикам все–таки ввійти до складу

1 ... 129 130 131 ... 242
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Мир хатам, війна палацам», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Мир хатам, війна палацам"