Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ерагон. Спадок 📚 - Українською

Читати книгу - "Ерагон. Спадок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ерагон. Спадок" автора Крістофер Паоліні. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 130 131 132 ... 233
Перейти на сторінку:
не буду читати твої думки. Я тільки хочу, щоб ти знала, що відчуває мій розум. Тоді ти завжди зможеш упізнати його…

Насуада вагалась. Вона знала, що це поворотний момент. Або вона буде довіряти йому повністю, або всьому кінець. І тоді, можливо, вона втратить свій єдиний шанс, щоб не стати рабинею Галбаторікса. Та все ж їй було дуже лячно — а що коли Мертаг спробує приспати її, знизити її здатність чинити опір, заволодіти її свідомістю? А може, він хоче отримати якусь інформацію, читаючи її думки? «Але ж навіщо, — подумала вона, — Галбаторікс став би вдаватися до таких трюків? Він міг зробити все це й сам. Мертаг правий: я не в змозі побороти короля. Якщо я пристану на пропозицію Мертага, це може означати мою загибель. Але якщо я відмовлюся від неї, тоді моя загибель неминуча. Так чи інакше, Галбаторікс зламає мене. Це всього лиш питання часу».

— Роби як знаєш, — коротко мовила Насуада. Мертаг кивнув і заплющив очі.

У тиші свого розуму дівчина почала читати вірші, які завжди промовляла, коли хотіла приховати свої думки чи захистити свою свідомість від непроханого гостя. Вона зосередилася на цьому з усієї сили. Насуада хотіла бути готова до несподіваного нападу, а також не думати про жодні секрети:

В Ель-Харімі жив самітник з жовтими очима.

І казав він: «Бійся ближніх, мова їх брехлива!

Не борися з темним бісом, все твій розум знає,

І не слухай жодних тіней, що вві сні чигають».

Коли свідомість Мертага налягла на неї, вона напружилась і почала читати вірш іще швидше. Та, на превеликий подив, її розум відчув щось до болю рідне. Свідомість Мертага була така схожа на її власну, що Насуада спершу не могла в це навіть повірити. Певна річ, та схожість була далеко не в усьому… Скажімо, у самісінькому осередді його єства лежав гнів. Це було наче холодне чорне серце, стиснене в кулак і нерухоме, з прожилками ненависті, яка обплутала його розум. Та над усім панувала Мертагова турбота про неї… І тепер Насуада ні на мить не сумнівалася в тому, що ця турбота була щира — вдавати її аж так правдоподібно навряд чи зміг би будь-хто зі смертних.

Вірний своєму слову, Мертаг не став заглиблюватись у її розум — уже за мить він пішов. І Насуада знов залишилася сама, наодинці зі своїми думками.

Мертаг розплющив очі, трохи помовчав.

— Ну що, — спитав він, — тепер ти зможеш упізнати мене, якщо я прийду ще раз?

Вона ствердно кивнула.

— Добре. Галбаторікс може робити багато речей, але навіть він не здатен імітувати почуття іншої людини. Я постараюся попередити тебе, коли він розпочне наступ, і я буду з тобою до самого кінця. Отож, король не зможе зробити так, щоб ти втратила відчуття реальності.

— Дякую, — сказала Насуада, хоч це слово й не в змозі було передати ті почуття, що переповнювали її.

— На щастя, у нас є трохи часу. Вардени тепер на відстані трьох днів шляху звідси, а ельфи швидко наступають із півночі. Галбаторікс щойно пішов оглянути, як іде підготовка Урубейна до оборони, а ще обговорити її стратегію з лордом Барстом — він тепер командує армією.

Насуада спохмурніла. Лорд Барст — це погана прикмета. Вона багато чула про нього. Лорд Барст серед усіх вельмож Галбаторікса був, мабуть, найстрашніший. Подейкували, що він різкий і кровожерний, а тих, хто мав необережність виступити проти нього, просто безжально розчавлював.

— А чому не ти? — спитала Насуада.

— У Галбаторікса щодо мене інші плани, і він іще не ділився ними зі мною.

— А чи довго, король буде зайнятий своїми справами?

— Залишок сьогоднішнього дня і цілий день завтра.

— Ти гадаєш, що зможеш звільнити мене, поки він не повернеться?

— Не знаю. Навряд чи, — на якийсь час Мертаг замовк. — Слухай, — озвався він трохи згодом, — я хотів тебе спитати: навіщо ти вбила цих людей? Ти ж добре знала, що не виберешся з цитаделі… Невже просто для того, щоб розгнівати Галбаторікса?

Вона важко зітхнула й сильніше притислася до грудей Мертага. Потім якось розгублено шморгнула носом і глянула йому прямо в очі:

— Я не могла просто так лежати, дозволивши йому робити те, що заманеться. Я повинна була дати відсіч, показати йому, що він не зламав мене. Я хотіла зробити йому боляче…

— Отже, щоб розлютити!

— Почасти так. Ну то й що?

Насуада чекала, що Вершник засудить її дії, скаже, що це не по-людськи, натомість він лиш пильно глянув на неї й ледь-ледь усміхнувся:

— Нічого, правильно зробила.

Тепер уже посміхнулася Насуада:

— Крім того, у мене був нехай маленький шанс утекти.

— Ясна річ, — відповів на те Мертаг. — І тоді дракони почали б їсти траву…

— Нехай і так, але я повинна була спробувати.

— Розумію. Якби я міг, я б зробив так само, коли Близнюки вперше привели мене сюди.

— А тепер?

— Тепер? Тепер не знаю. Та навіть якщо б і міг, то навіщо?

На це у Насуади не було відповіді.

— Мертагу, — сказала вона, трохи помовчавши, — якщо це й справді неможливо, тоді пообіцяй мені врятувати себе… якось інакше. Я б не стала просити, бо не хочу чіпляти на тебе цей тягар… Але твоя допомога просто необхідна, бо я не зумію зробити це сама.

Вершник слухав мовчки. Його губи стали як наче тонші, але він дав їй договорити до кінця.

— Що б там не трапилось, я не повинна стати іграшкою Галбаторікса й чинити так, як він наказує. Я зроблю все… все, що завгодно, аби тільки уникнути цієї долі. Ти розумієш мене?

Він ствердно кивнув.

— Ти даєш мені слово?

Мертаг опустив очі й стис кулаки.

— Так, — сказав він, важко дихаючи.

Потім він став чомусь мовчазний. Насуаді ледь-ледь вдалося розговорити його, і вони провели час, розмовляючи про всілякі дрібниці. Наприклад, Мертаг розповів їй про зміни, які він зробив у сідлі Торнака. Він по-справжньому пишався ними, бо тепер сідлати й розпрягати дракона можна було значно швидше, та й орудувати мечем стало куди зручніше. А Насуада розповіла Вершникові про ринкові вулиці Аберона, столиці Сурди. Як вона, коли була ще малою, часто тікала від няні, щоб прогулятися ними. У неї був там один добрий знайомий — купець-кочівник. Його повне ім’я звучало довго й пишно: Хадаманарано Дачу Таганов, — але він наполіг, щоб вона називала його просто Таганов. Цей купець продавав ножі та кинджали і завжди з любов’ю показував їй свій товар, хоч дівчина ніколи нічого й

1 ... 130 131 132 ... 233
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ерагон. Спадок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (1) до книги "Ерагон. Спадок"
Innagavr
Innagavr 23 грудня 2023 04:12

Цікава і прекрасна книга. Дякую автору