Читати книгу - "Йдемо зі мною, Василино, Ольга Островська"

Незабаром ми вже знову сидимо вчотирьох у карноті. Але тепер вона мчить нас на всіх парах у Занагар. Додому. Я ще не звикла так думати, але, здається, багато часу мені на це не знадобиться. Дім там, де твоє серце. Адже так? А моє серце безповоротно вкрав один неймовірно привабливий владний куард.

Навпроти нас з Арідом знову сидять Рок із Шадом. Але тепер колишній найманець і майбутній маліксар Лайтазі виглядає вкрай задумливим і серйозним. Не так легко йому дався цей суд і винесений братові вирок, як він намагався показати всім. Я бачу, наскільки Шад пригнічений. І співчуваю йому всім серцем, не беручись навіть уявити, що він зараз відчуває.

− Сьогодні повертаєшся до Лайтазі? − запитує в нього мій чоловік.

− Вже мрієте скоріше мене позбутися? – посміхається той. Хоча жарт у нього виходить на диво натужним і нещирим.

– Ні. Хочу запросити тебе сьогодні ввечері на звану вечерю для наших із Васею близьких та друзів, – як ні в чому не бувало повідомляє Арід. − Як друга і того, хто допоміг мені знайти мою зіроньку.

Я про вечерю чую вперше, але ідея мені дуже подобається. Якщо вже йдеться про близьких, отже і Солю Рок точно привезе. І Шаду я також буду дуже рада. Мені щиро подобається цей хитрий котяра.

Чисто, як особистість, подобається. Нема чого мене так стискати, коханий.

− Ну-у-у, у Лайтазі обходилося без мене п'ятнадцять років. Думаю, ще один вечір якось переживуть, – вже набагато щиріше посміхається Шад. – Для мене буде честь опинитися в колі ваших друзів, Аріде.

У відповідь мій чоловік з усмішкою киває. Відчуваю, що він справді вважає Шада другом.

Залишок дороги проходить, можна сказати, за мирними розмовами та обговоренням можливих торгових договорів між Занагаром та Лайтазі. А, я зігрівшись під боком у чоловіка, навіть примудряюся трохи подрімати, прокинувшись тільки тоді, коли ми приземляємось на посадковому майданчику перед імператорським палацом.

Рок, прощається з нами до вечора, і відразу йде до своєї карноти, маючи намір летіти в даріат Шаєра. Арід веде мене до сходів. І лише Шад, забарившись, зупиняється, немов слухаючи когось, і залишається внизу біля карнот.

− Аріде, а ти Ренада Вієру теж запросиш? – цікавлюся я, кутаючись у сріблясту шубку і з цікавістю підіймаючи очі на чоловіка, коли ми виходимо на першу площадку.

− Чому ти питаєш? – хмуриться мій рідний та коханий ревнивець.

– Ну як же! Зять, мабуть, майбутній. Ааму, мені здається, цілком серйозно налаштована щодо нього. А тут ще з Шадом познайомиться, порівняє, хто для неї смачніший, − лукаво жмурюсь у відповідь.

− Зять, кажеш? – хмикає чоловік. – Ну якщо, як зятя, то можу запросити.

От Ааму зрадіє. Мала мені сьогодні вранці, поки я готувалася до від'їзду, вже всі вуха цим Ренадом продзижчала. І гарний він. І сильний. І смачний. І най-най. Вона, виявляється, вчора, користуючись тим, що мати потенційної жертви тепер її наставницею призначена, вирушила до сьєри Естері відразу, як та оселилася у виділених їй покоях. І познайомилася з об'єктом свого полювання ближче. Бідолашний Ренад навіть не уявляє, наскільки він влип.

Проте майбутня свекруха потішається з цієї ситуації і явно не проти такої партії для сина. Ще й виховати свою майбутню невістку має можливість.

− Аріде, − раптом гукає мого чоловіка Шад, і ми удвох повертаємося, до куарда, що швидко нас наздоганяє. Ох, щось мені зовсім не подобається цей вираз його обличчя та емоції, які я починаю вловлювати, коли він опиняється поряд. Занадто багато в них ледь контрольованої люті та шаленої агресії. – Прошу вибачити мені, але сьогодні я змушений відмовитися від вашого запрошення. Мені потрібно терміново повернутися до Лайтазі.

− Що трапилося? – скидає брови Арід.

– Хасмієр втік. 

От і все, любі мої читачі. Історія кохання Аріда і Василини добігла кінця, далі їх чекає довге і щасливе подружнє життя. Щиро дякую вам за вашу неймовірну підтримку. Вона для мене неймовірно важлива. І дуже надихає. 

Як бачите, в цій книзі в мене знову написався відкритий фінал. Цього разу вже через Шада. Його протистояння з братом тільки набирає нових обертів. А ще нашого котяру найманця, і вже дуже скоро правителя Лайтазі, чекає зустріч з дуже розумною, привабливою і ласою Мишкою. Цю історію я почну викладати через кілька тижнів. Підписуйтеся на мою авторську сторінку, щоб не пропустити. 

А поки запрошую вас в іншу мою новинку, дуже гарячу й емоційну: 

"Я вкраду твоє серце"

Аннотация: 

Я завжди вважала принца Азіма Босварі своїм особистим ворогом. Що й не дивно, адже за кілька років знайомства жодна наша зустріч з цим зарозумілим, зверхнім снобом не обходилася без обміну отруйними шпильками. Але от чого я точно не очікувала, то це того, що сам він весь цей час бачив у мені свою майбутню дружину.
Визнаю, моя відмова дійсно була надто різкою і, мабуть, негарною. Принцесі королівського дому Сейнар не личить так поводитися. Але хіба це привід мене викрадати?

Кінець