Читати книгу - "Сповідь відьом. Тінь ночі"

коли я поставала перед проблемою, масло, що вилітало з холодильника Сари, коли я цікавилася, чи не залишилося його ще трохи. Стало можливим пояснити навіть дивовижну появу манускрипту Ешмол-782 в Бодлійській бібліотеці: коли я заповнила бланк заяви, я поцікавилася: а що там у тому фоліанті? А сьогодні вдень, коли я просто поцікавилася подумки, хто ж був автором заклинань у Сюзанниному гримуарі, чорнильні рядки зіскочили зі сторінки й утворили на столі поряд із книгою точний портрет її померлої бабусі.

Я пообіцяла Сюзанні повернути літери на місце, щойно дізнаюся, як це зробити.

Отак я й усвідомила, що заняття магією — це зовсім не заняття історією. Уся хитрість і в першій, і в другій полягала не в правильних відповідях, а в правильно сформульованих запитаннях.

— Розкажи нам знову про те, як ти викликала відьмоводу, Діано, а також про лук та стрілу, що опинилися в твоїх руках, коли твоєму коханому загрожувала смертельна небезпека, — запропонувала Сюзанна. — Може, ми зуміємо побачити в твоїй розповіді ту чи іншу методику, якою потім станемо користуватися.

Я переповіла події тієї ночі, коли Метью полишив мене в Сеп-Турі, а з мене вийшла потопом вода, а також те, що сталося вранці в Сариному садочку, коли я побачила підземні водяні жили. А потім ретельно, крок за кроком, розповіла про кожен випадок, коли в моїх руках опинявся лук — і без стріли, і зі стрілою, якою я так і не вистрелила. Коли я завершила, Кетрін задоволено зітхнула.

— Тепер я бачу, в чім проблема. Діана неповністю присутня в даному конкретному моменті за винятком тих випадків, коли вона когось захищає або коли опиняється наодинці зі своїми страхами, — зазначила Кетрін. Вона завжди невпевнено розмірковує про минуле або так само невпевнено замислюється над майбутнім. А для того, щоб творити магію, відьма мусить бути повністю тут і зараз. — Мій дракон замахав крилами на знак згоди, погнавши кімнатою хвилі теплого повітря.

— Метью завжди вважав, що існує зв’язок між моїми емоціями, потребами та магією, — пояснила я.

— Інколи я дивуюся: чи той вер, бува, частково не відьмак? — сказала Кетрін. — Решта засміялися від одного припущення про те, що син Ізабо де Клермон має в собі хоча б краплину відьмацької крові.

— Гадаю, що ми можемо безпечно полишити вогнедишного дракона на самоті, і повернутися до питання Діаниного маскувального заклинання, — запропонувала Гуді Альсоп, маючи на увазі мою потребу приховувати надлишок вивільненої енергії кожного разу, коли я займалася магією. — Ну як, у тебе щось виходить?

— Я відчуваю, як довкола мене утворюються пасма вогню, — невпевнено відповіла я.

— Мусиш зосередитися на своїх вузлах, — зауважила Гуді Альсоп, утупившись поглядом на стрічки, що лежали в мене на колінах. У стрічках, що поєднували світи докупи, можна було знати кожен відтінок, а маніпуляція цими стрічками — скручування й зв’язування — творила сприятливу магію. Але спершу мені слід було дізнатися, якими стрічками користуватися. Я взяла пучок стрічок за вузол, яким вони були зв’язані докупи. Гуді Альсоп уже навчила мене, як слід легенько дмухати на стрічки і зосередитися на своєму бажанні. У результаті мали вивільнитися саме ті стрічки, які є необхідними для того заклинання, яке я хочу зіткати.

Я дмухнула на стрічки — і вони замерехтіли й затанцювали. Жовта і брунатна смужки вивільнилися й упали мені на коліна, а разом із ними упали червона, синя, срібляста й біла. Я провела пальцями по пасмам скрученого шовку довжиною дев’ять дюймів. Шість стрічок означали шість різних вузлів, і кожен складніший за попередній.

Я й досі в’язала вузли незграбно, але ця стадія ткання видалася мені на диво заспокійливою. Коли я вправлялася в скручуванні та переплетенні, тренуючись на звичайних стрічках, результат моїх зусиль чимось нагадував давній кельтський шнуровий орнамент. У вузликах був ієрархічний порядок. Перші два становили одинарні й подвійні прості затяжні вузли. Інколи їх робила Сара, коли творила любовні заклинання або щось інше, що зобов’язує чи приваблює. Але тільки ткалі здатні творити складні й витончені вузли, що містять аж дев’ять чітких переплетень і закінчуються двома вільними кінцями, які магічно поєднуються і утворюють нерозривне плетиво.

Я глибоко вдихнула і знову зосередилася на своїх намірах та бажаннях. Маскування та приховування було однією з форм захисту, і його кольором був пурпуровий. Але пурпурової стрічки я не знайшла.

Та враз блакитна та червона стрічки виокремилися, піднялися й сплелися так міцно, що в результаті стали схожими на оті цятковані пурпурові свічки, які моя мати часто ставила у вікнах у безмісячні ночі.

— Вузол зв’язали, заклинання почали, — стиха мовила я, протягуючи пурпурову нитку крізь простий затяжний вузол. Вогнедишний дракон замугикав, імітуючи мої слова.

Я поглянула на нього — на неї — і вкотре здивувалася її мінливій зовнішності. Коли дракониха видихала, вона зменшувалася й перетворювалася на розмиту хмаринку диму, а коли вдихала, то збільшувалася, а її обриси ставали виразнішими. Вона становила бездоганний баланс матеріальної речовини й духу, і жоден із цих компонентів не брав гору над другим. Чи вдасться й мені коли-небудь досягнути такої самої внутрішньої цілісності?

— Другий вузол в’яжеться — заклинання спрáвдиться, — сказала я, зробивши другий вузол на тій самій пурпуровій стрічці. Перебираючи в руці жовту смужку, я подумала: «А чи вдасться й мені стати сірою й непомітною, як той дракон, кожного разу, коли я цього забажаю?» Третій вузол став першим справжнім вузлом ткалі, який мені належало зробити. Це було непросто, попри те, що він містив лише три переплетення.

— Як третій вузол будé, заклинання вільно підé. — Я скрутила смужку трилисником, а потім стягнула його кінці докупи. І вони з’єдналися, утворивши нерозривний вузол ткалі.

Коли я, полегшено зітхнувши, поклала його собі на коліна, з мого рота вирвався сірий туман, легший за дим, і повис довкола мене ледь помітним покривалом. Я охнула від несподіванки — і знову видихнула химерний прозорий туман. Я підняла очі. Куди ж подівся вогнедишний дракон? Брунатна смужка стрибнула до моїх пальців.

— Четвертий вузол зробимо — енергію накопимо. — Мені сподобався четвертий вузол, своїми витіюватими звивистими вигинами схожий на крендель.

— Дуже добре, Діано, — прокоментувала Гуді Альсоп. Настав момент у моїх заклинаннях, коли через брак зосередженості все могло піти не так, як задумувалося. — А тепер не розслабляйся й залишайся тут і зараз. Примусь дракониху залишитися з тобою. Якщо вона того