Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Приїхала панянка Ши Сян’юнь.

Баоюй одразу ж хотів піти побачитись із Ши Сян’юнь, але Баочай із посмішкою сказала:

— Зачекай, разом підемо!

Вона підвелася з кана, і вони вирушили до кімнат матінки Цзя.

Ши Сян’юнь уже була там. Заледве Баоюй і Баочай увійшли, як вона підвелася, привітала їх і запитала про здоров’я.

— Де ти зараз був? — поцікавилася в Баоюя присутня тут Дайюй.

— У старшої сестри Баочай, — відповів Баоюй.

— От я й кажу: якщо тебе не прив’язати, ти весь час будеш там! — з холодною посмішкою мовила Дайюй.

— Виходить, я мушу грати тільки з тобою й лише тебе розважати? — заперечив Баоюй. — Варто було мені зайти до Баочай, як ти вже бурчиш.

— Цього ще не вистачало! — вигукнула Дайюй. — Яке мені діло, де ти буваєш? І хто тебе змушує мене розважати? Можеш узагалі не звертати на мене ніякої уваги!

Розсерджена, вона втекла до себе. Баоюй кинувся за нею слідом:

— Знову ти ні з того ні з сього розсердилася! Ну, нехай я сказав зайве, однаково могла б посидіти, поговорити з іншими.

— А ти мене не повчай! — розлютилася Дайюй.

— Я не повчаю, — мовив Баоюй, — але гніватися шкідливо для здоров’я.

— Нехай шкідливо для здоров’я, нехай навіть я помру, тобі яке діло? — крикнула Дайюй.

— Навіщо ти так? — докірливо мовив Баоюй. — Хіба можна в новорічне свято говорити про смерть?

— На зло буду говорити! — заявила Дайюй. — От візьму зараз і помру! А ти живи хоч сто років, якщо смерті боїшся!

— Як тут боятися смерті? Навпаки, — з посмішкою сказав Баоюй. — Буду її прикликати, щоб ти зі мною вічно не сварилася!

— Це правильно! — підтакнула дівчинка. — Краще померти, ніж увесь час сваритися!

— Я сказав, що краще померти мені, — заперечив Баоюй, — інших це не стосується.

У цей час прийшла Баочай кликати Баоюя.

— Ходімо скоріше, сестриця Ши Сян’юнь тебе чекає.

Вона потягла його за собою. Дайюй іще дужче засмутилась, одвернулася до вікна й заплакала.

Минув час, достатній для того, щоб випити дві чашки чаю, коли Баоюй повернувся. Побачивши його, Дайюй іще голосніше заплакала. Баоюй у нерішучості зупинився й почав підшукувати ласкаві слова, щоб утішити її, але, на його подив, Дайюй не дала йому рота розкрити:

— Ти навіщо знову прийшов? Дозволь уже мені самій думати про життя й смерть, у тебе зараз є з ким грати! Вона й читати може, і вірші складає, і поговорити вміє краще за мене. Вона ж обманом тебе повела, щоб ти не гнівався! А ти навіщось повернувся!

Баоюй підійшов до неї й тихо сказав:

— Ти розумниця, а не збагнеш, що близькі родичі не мусять суперничати з далекими, нові друзі — з давніми! Я хоч і дурний, але цю істину розумію. Ти мені близька родичка, а Баочай — усього лише двоюрідна сестра з боку другої тітоньки по материній лінії. Крім того, ти приїхала раніше, ми їмо з тобою за одним столом, часто спимо разом, разом граємо. Вона ж тут тільки недавно, хіба може вона з тобою суперничати?

— Виходить, я з нею суперничаю? — обурилася Дайюй. — Але я чиню так, як велять мені мої почуття!

— І в мене є почуття! — перебив її Баоюй. — Чи ти рахуєшся тільки зі своїми почуттями, а мої для тебе нічого не значать?

Дайюй потупилася й довго мовчала, перш ніж мовити:

— Ти завжди гніваєшся, коли чий-небудь учинок тобі не подобається, а не помічаєш, скільки прикростей завдаєш іншим! Візьмімо, приміром, сьогоднішній день: адже холодно. Чому ж ти зняв свій теплий плащ?

— Побачив, що ти злишся, і зняв, — усміхнувся Баоюй. — Теж зі злості!

— Ось застудишся, і знову підуть усякі балачки, — зітхнувши, мовила Дайюй.

У цей час до кімнати зайшла Ши Сян’юнь і, гаркавлячи, сказала з усмішкою:

— Милий братику, сестрице Лін, ви завжди разом, а мене кинули!

— Ох уже ця гаркава, до чого любить базікати! — засміялася Дайюй. — Не може вимовити «другий брат», а все «милий» та «милий»! От будемо грати в облавні шашки, так ти, напевно, тільки й зможеш сказати: «Один, два, тли!»

— Гляди, звикнеш і теж почнеш гаркавити! — засміявся Баоюй.