Книги Українською Мовою » 💛 Гумор » Пригоди бравого вояка Швейка 📚 - Українською

Читати книгу - "Пригоди бравого вояка Швейка"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пригоди бравого вояка Швейка" автора Ярослав Гашек. Жанр книги: 💛 Гумор. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 133 134 135 ... 221
Перейти на сторінку:
фельдфебель Ванєк і зупинився перед Балоуном дуже вдоволений: йому вже не потрібно було доводити, що лише він мул, як казав надпоручник. Адже ясно, що причина коливання кількісного складу «X» має свої глибші корені в інших мулах. Тепер розмова, на превелике задоволення Ванєка, поточилася навколо ненажерливого Балоуна, навколо нової трагічної події. Ванєкові закортіло сказати Балоунові щось дошкульно повчальне, але його випередив кухар-окультист Юрайда. Відклавши свою улюблену книжку — переклад староіндійських сутр «Праґна-Параміта», — він звернувся до пришибленого Балоуна, який зовсім знітився під тягарем долі:

— Ви, Балоуне, мусите стежити за своєю поведінкою, щоб не втратити довір’я до себе самого і до своєї долі. Ви не повинні приписувати на свій рахунок того, що є заслугою інших. Кожного разу, коли перед вами постає проблема, подібна до тієї, яку ви зжерли, завжди запитайте самого себе: «У якому співвідношенні до мене перебуває печінковий паштет?»

Швейк вважав за потрібне доповнити це зауваження практичним прикладом:

— Ти мені, Балоуне, сам недавно розповідав, що у вас будуть колоти і коптити свиню і що як тільки ми будемо вже на місці і ти довідаєшся номер польової пошти, тобі зараз же вишлють кавалок шинки. Уяви собі тепер, що цю шинку польова пошта доправила до нашої роти, а ми обидва з паном фельдфебелем урізали з неї по шматочку. І це нам так сподобалося, що ми відрізали ще по шматочку, аж поки з тією шинкою не сталося так, як з одним моїм знайомим листоношею — Козлом. Він хворів на костоїду, і йому спочатку відрізали ногу до кісточки, потім до коліна, далі стегно, і якби він вчасно був не помер, його б стругали, як поламаний олівець. Уяви собі тепер, Балоуне, що ми ум’яли б твою шинку так, як ти умелигав панові обер-лейтенанту печінковий паштет.

Велетень Балоун засмучено поглянув на всіх.

— Лише завдяки моїм старанням і моїм заслугам, — сказав фельдфебель-рахівник Балоунові, — ви залишилися денщиком пана обер-лейтенанта. Бо вас хотіли перевести в санітари, і носили б ви тепер поранених з поля бою. Під Дуклею наші тричі підряд посилали санітарів за одним пораненим хорунжим, що був поранений у живіт перед дротяними перешкодами, і всі вони там залишилися — всі дістали кулі в голови. Лише четвертій парі санітарів пощастило винести його з-під вогню, але поки його донесли на перев’язочний пункт, хорунжий віддав Богові душу.

Балоун не втримався і голосно захлипав.

— І як тобі не соромно, — зневажливо сказав Швейк. — Отакий з тебе вояка?

— Коли ж я не створений для війни, — забідкався Балоун. — Я ненажерливий ненажера, це правда, але тільки тому, що мене вирвали з пристойного життя. Це в нас таке вже з діда-прадіда. Небіжчик татуньо в Протівині заклався в корчмі, що з’їсть за одним присідом п’ятдесят сардельок і дві хлібини, і виграв. А я одного разу на заклад з’їв чотири гуски і дві миски кнедлів з капустою. Дома не раз було по обіді заманеться мені чимось закусити, ото йду до комори, вріжу шматок м’яса, пошлю по гальбу пива і змахну два кіло вудженини. Був у нас старий наймит Вомеля, то він завжди мене повчав, аби я не дуже цим пишався і трохи скромніше їв, бо він, мовляв, пам’ятає, як його дідусь давно колись оповідав про одного такого ненажеру. Вибухла, каже, якась війна, і вісім років підряд нічого не родило. Люди пекли хліб із соломи і лляної макухи, а коли могли до молока надробити трохи сиру, бо не було хліба, то це вже було велике свято. І той ненажера-селянин за тиждень умер, бо його шлунок не звик до такої біди...

Балоун підвів своє засмучене обличчя:

— Але я сподіваюся, що Господь Бог хоч і карає людей, але все ж не лишає їх без своєї милості.

— Господь Бог сотворив ненажер, то він про них і подбає, — зауважив Швейк. — Тебе вже раз прив’язували, а тепер ти, безсумнівно, заслуговуєш, щоб тебе послали на передову лінію. Коли я був денщиком у пана обер-лейтенанта, він у всьому на мене покладався. Йому ніколи й на думку не спадало, щоб я міг щось у нього зжерти. Коли видавали понад норму, він мені завжди казав: «Залиште це собі, Швейку», або «Я без цього можу прожити, дайте-но мені шматочок, а з рештою робіть, що хочете».

А коли ми жили в Празі, пан обер-лейтенант іноді мене посилав по обід до ресторану, і щоб він не подумав, ніби я половину зжер, я сам із своїх останніх грошей, коли мені порція здавалася малою, купував ще одну, щоб пан обер-лейтенант наївся і нічого поганого про мене не подумав. Але одного разу він про це довідався. Я завжди приносив йому з ресторану меню, а він уже там собі сам щось вибирав. Того дня вибрав фаршироване голуб’ятко. Мені дали половинку, а я подумав, що пан обер-лейтенант міг би запідозрити, чи не з’їв я, бува, другу половину сам, і за свої гроші купив йому ще одну порцію. Було того стільки, що пан обер-лейтенант Шеба, який того дня шукав, де пообідати, і приблудився саме на обід у гості до мого надпоручника, також по-справжньому наївся. Напхався та й каже: «Ти мені не говори, що це одна порція. У цілому світі ти на меню не дістанеш цілого начиненого голуба. Якщо стрельну сьогодні якісь грошенята, то пошлю до того твого ресторану по обід. Скажи щиро, це подвійна порція?» Обер-лейтенант покликав мене за свідка, що дав мені гроші лише на одну-однісіньку порцію, бо ж він не знав, що сьогодні в нього будуть гості. Я підтвердив це. «Ось бачиш, — сказав мій обер-лейтенант. — Але це ще нічого. Позаминулого разу Швейк приніс мені на обід аж двоє гусячих стегон. Можеш собі уявити: юшка з локшиною, волове м’ясо з анчоусовою підливою, двоє гусячих стегон, кнедлів і капусти аж під саму стелю та ще й налисники».

— Ц-ц, ну й ну-у-у! Бодай тебе раз та й ще раз, — облизнувся Балоун.

Швейк вів далі:

— Отут-то я й попався. Пан обер-лейтенант Шеба на другий день справді послав свого денщика по обід до цього ресторану, а той йому приніс на друге маленьку купку плову з курки, щось зо дві ложечки, ну, мовби півторамісячне дитятко викакалося в пелюшки. Тут пан обер-лейтенант Шеба і налетів на нього:

1 ... 133 134 135 ... 221
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди бравого вояка Швейка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пригоди бравого вояка Швейка"