Читати книгу - "Мідь та Золото, Анна Стоун"

Алексис провела дівчину поглядом дивуючись її спокою. Вона б нізащо не змогла ось так сидіти, коли поруч коїться казна що. Можливо Ганні теж хотілось приймати участь більш активно, але вона мала піклуватися про дитину. Хвилювання тільки зашкодили малюку.

Алексис відчула, як до неї підкрадається заздрість. Вона не могла так легко завести сім’ю. Через її походження її міг взяти в дружину лише той чоловік, що зможе здолати в бою. А поки ніхто з місцевих хлопців не зміг цього зробити.

Поки служниця побігла шукати Артема, Ганна стала накривати на стіл, щоб нагодувати гостю. Алексис також стала допомагати, не змігши сидіти осторонь. Слово за слово розмова зайшла про чарівну силу Ганни.

- Іноді треба вбивати тварин! Хоча б для того щоб зберегти життя своїм друзям. Ти маєш навчитися витягувати їх життєву енергію.

- Не можу. Після того, як торкнуся до їх розуму вони для мене вже не просто звірі. Тим паче мені легше з ними домовитися!

- У бою ти будеш робити так само? – спитала Алексис скептично оглянувши дівчину. Та була твердою у своїх переконаннях.

- Сподіваюся, що бою не буде. Але якщо треба, буду домовлятися!

Алексис кивнула. Пролунали кроки за цим в кімнату увійшов Артем. Слідом за ним забіг чорно-білий пес та почав гавкати на гостю.

- Барон, вона своя. – кинула Ганна, підзиваючи собаку до себе.

Привітавшись, хлопець запропонував спочатку повечеряти, а потім обговорити справи.

Алексис планувала тут затриматися на якийсь час. Їх розвідка доповіла, що поблизу знаходиться великий загін імперських солдат. Треба було добре їх зустріти.

- Я б хотіла дізнатися, як йде підготовка до свята?

- Імператор буде в сказі. – таємничо посміхнувся Артем.

* * *