Читати книгу - "Сюецінь Ц. Сон у червоному теремі"

— Не можу, — відповіла Сян’юнь.

— Мила сестрице, чому раніше ти мене причісувала, а тепер не хочеш?

— Розучилася.

— Тоді заплети мені хоч кілька кісок, — не відставав Баоюй, — інакше не піду.

Довелося Сян’юнь виконати його прохання.

Удома Баоюй звичайно не носив шапочки й заплітав волосся в маленькі кіски, які стягалися на верхівці в пучок і запліталися в товсту косу, перев’язану червоною стрічкою, прикрашену чотирма перлинами й золотою підвіскою на кінці. Заплітаючи косу, Сян’юнь сказала:

— Пам’ятаю, в тебе було чотири однакові перлини, а зараз тільки три. Четверта зовсім інша. Куди поділася колишня?

— Загубилася, — відповів Баоюй.

— Десь ходив, вона в тебе випала, а якийсь щасливчик знайшов, — мовила Сян’юнь.

— Це ще невідомо! — перебила її Дайюй, що стояла поруч, і холодно посміхнулася. — Загубий чи подарував кому-небудь на прикраси?

Баоюй нічого не відповів.

Обабіч дзеркала стояли туалетні коробки, він узяв одну й почав вертіти в руках. У коробці виявилася баночка з помадою. Баоюй непомітно витяг її й хотів підфарбувати губи, але не зважувався, боячись, як би Сян’юнь не розсердилася. А поки він роздумував, Сян’юнь, що стояла в нього за спиною, так ляснула його по руці, що він упустив баночку.

— Усе такий же! — вигукнула вона. — І коли тільки ти виправишся?

Ледь вона це вимовила, як на порозі з’явилася Сіжень. Баоюй був уже вмитий і причесаний, і їй нічого не залишалось, як вийти й зайнятися власним туалетом. Незабаром до неї прийшла Баочай і запитала:

— Куди пішов брат Баоюй?

— Все туди ж! — посміхнулася Сіжень. — Хіба він сидітиме вдома?

Баочай одразу здогадалася, де він. А Сіжень сумно зітхнула й додала:

— Дружити із сестрами — це добре, але не можна ж без кінця плескати язиком! Ніякі вмовляння на нього не діють!

Почувши це, Баочай подумала:

«Мені ніколи в голову не приходило, що ця служниця дещо тямить у житті».

Баочай сіла на кан і завела бесіду із Сіжень. Запитала, скільки їй років, звідки вона родом. Уважно стежачи за її мовою й манерами, Баочай відчувала до дівчини все більшу повагу.

Незабаром прийшов Баоюй, і Баочай поспішила піти.

— Про що це ви так жваво розмовляли, — запитав Баоюй, — і чому вона, як тільки я ввійшов, утекла?

Сіжень промовчала. Баоюй знову запитав.

— Що ти в мене запитуєш? — скипіла Сіжень. — Звідки мені знати ваші стосунки!

Баоюй здивовано глянув на Сіжень і з усмішкою запитав:

— Ти знову розсердилася?

— Хіба я маю право гніватися? — посміхнулася Сіжень. — Тільки надалі ні про що більше мене не проси! Прислужувати тобі є кому, а я краще повернуся до старої пані на колишнє місце.

Сказавши так, Сіжень лягла на кан і заплющила очі. Баоюй, дивуючись, почав просити вибачення. Але Сіжень лежала, не розплющуючи очей, мовби не чуючи його. Баоюй зовсім розгубився й запитав у Шеюе, що зайшла у цей момент:

— Що сталось із сестрою Сіжень?

— Звідки я знаю? — відповіла та. — Поміркуй, може, зрозумієш.

Постоявши ще так у нерішучості, Баоюй відчув незручність.

— Не хочеш на мене дивитися, й не треба! — закричав він. — Я теж буду спати!

Він підвівся з кана, підійшов до свого ліжка, ліг і не рухався, начебто заснув, навіть злегка похропував. Сіжень потихеньку встала, взяла плащ і вкрила Баоюя. Він щось промурмотав і відкинув плащ, удаючи сплячого.

Сіжень здогадалась, у чому справа, похитала головою й з усмішкою сказала:

— Нема чого гніватися. Відтепер уважай, що я німа. Більше ніколи не скажу тобі ні слова. Згоден?

— А що поганого я зробив? — звівшись на постелі, запитав Баоюй. — Ти тільки й знаєш, що мені дорікати! Що ж, справа твоя! Але чому ти не хотіла зі мною розмовляти? Навіть не глянула, коли я ввійшов, у мій бік і розсердилася, лягла на кан. А тепер кажеш, що я гніваюся! Що ж усе-таки сталося? Ти так і не сказала.

— Ти все ще не розумієш? — вигукнула Сіжень. — Очікуєш пояснень?

Їхню розмову перервала служниця матінки Цзя, що прийшла кликати Баоюя до столу. Нашвидку виївши миску рису, Баоюй повернувся до своєї кімнати. Сіжень спала на кані в передпокої, біля неї сиділа Шеюе та знічев’я бавилася гральними костями. Баоюй знав, що служниці дружні між