Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Місто кісток 📚 - Українською

Читати книгу - "Місто кісток"

1 526
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Місто кісток" автора Кассандра Клер. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 135 136 137 ... 157
Перейти на сторінку:
Валентин скористається Чашею, вони стануть Мисливцями за тінями, такими ж добрими, як і ми, кращими за тих, кого зараз Конклав видає за воїнів. Шмаркачів, які люблять нечисть, – Блеквелл вишкірив свої заокруглені зуби.

– Якщо це його плани стосовно Чаші, то чому він досі не зробив так? Чого він чекає? – запитав Люк.

Блеквелл повів бровами:

– Хіба ти не знаєш? У нього…

Шовковистий сміх перервав його. Збоку з’явився Пенґборн, весь у чорному, зі шкіряним ремінцем через плече.

– Досить, Блеквелле. Як завжди, ти забагато говориш, – він блиснув гострими зубами у бік Люка. – Цікавий хід, Ґреймарку. Не думав, що ти наважишся повести свій новий клан на самогубство.

Обличчя Люка смикнулося.

– Джоселін. Що він з нею зробив?

Пенґборн мелодійно засміявся.

– Я думав, тобі байдуже.

– Не розумію, для чого вона йому тепер, – продовжив Люк, ігноруючи його насмішку. – У нього є Чаша. Джоселін йому більше не потрібна. Він ніколи не ішов на бездумне вбивство. Вбивство без приводу. Хіба тепер є інший привід.

Пенґборн байдуже повів плечима.

– Нам без різниці, що він із нею зробить. Вона була його дружиною. Можливо, він ненавидить її. Ось і привід.

– Відпустіть її, і ми теж підемо та заберемо клан. Я буду вашим боржником, – сказав Люк.

– Ні! – раптово вигукнула Клері, змусивши Пенґборна та Блеквелла подивитися на неї. Вони дивилися так, наче перед ними був тарган, який уміє розмовляти. Вона обернулася до Люка. – Ще Джейс. Він десь тут.

Блеквелл посміхався.

– Джейс? Ніколи не чув про такого. Я б міг попросити Пенґборна відпустити її. Але не буду. Вона завжди була курвою, ця Джоселін. Вважала себе кращою за інших через зовнішність та походження. Справжня породиста сучка. І заміж за Валентина вийшла, щоб відвернути його від нас…

– Розчарований, що він не став твоїм, Блеквелле? – коротко мовив Люк, та Клері помітила ноту холодної люті в його голосі.

Блеквелл, ставши пурпуровим, сердито ступив у кімнату.

Клері ледь зауважила, як Люк схопив зі столика скальпель і кинув його. Він двічі перекрутився в повітрі та застряг гострим кінцем у горлі Блеквелла. Той почав задихатися, очі закотилися, і він упав на коліна, тримаючись за горло. Поміж пальцями текла яскраво-червона рідина. Блеквелл відкрив рота, ніби хотів щось сказати, та звідти витік струмок крові. Його руки сповзли, і він упав на підлогу, наче зрубане дерево.

– Оце так! – з відразою мовив Пенґборн, дивлячись на товариша. – Яка неприємність.

Кров, яка витікала з горла Блеквелла, утворила на підлозі в’язку червону калюжу. Люк, схопивши Клері за плечі, щось шепотів їй на вухо.

Вона його не чула. У голові гуділо. Їй пригадався вірш з уроку англійської літератури, щось про те, що після того, як побачиш першу смерть, інші смерті не мають значення. Той поет не знав, про що говорить.

Люк відпустив її.

– Пенґборне, ключі, – сказав він.

Пенґборн штовхнув Блеквелла ногою і глянув угору. Він виглядав роздратованим.

– Або що? Ти кинеш у мене шприц? На столі був лише один скальпель. Ні, – додав він, витягуючи з-за плеча зловісний меч. – Якщо тобі потрібний ключ, візьми його. Не тому, що мене якимось чином цікавить Джоселін Морґенштерн, а тому, що я роками чекав нагоди… вбити тебе.

Він розтягнув останні слова, смакуючи їх, і рушив до кімнати. Меч блискавками відбивав місячне світло. Клері помітила, як Люк махнув їй дивно витягнутою рукою з гострими кігтями. Раптом вона зрозуміла дві речі. Перше: він перетворюється. І друге: він шептав їй лише одне слово.

– Біжи!

Дівчина побігла. Обминула Пенґборна, який навіть не глянув на неї, пробігла повз тіло Блеквелла й опинилася в коридорі до завершення перетворення Люка. Її серце шалено калатало. Вона не оглядалася, але чула виття, довге і пронизливе, брязкіт металу і оглушливе падіння. «Розбилося скло, – подумала вона. – Певне, вони перекинули столика».

Клері побігла коридором до кімнати зі зброєю. Вона схопила сокиру з гартованої сталі.

Але та міцно сиділа у стіні. Вона хапалася за меча, потім за шпагу й навіть за маленький кинджал, але нічого не змогла вийняти. Нарешті, поранивши пальці й поламавши нігті, вона здалася. У цій кімнаті були чари, але не чари рун, а щось зловісне і дивне, щось темне.

Клері вибігла з кімнати. На цьому поверсі не було нічого, що могло б їй допомогти. Вона пошкутильгала коридором і зупинилася перед сходами, виснажена, з болем у руках та ногах. Угору чи вниз? Внизу немає світла, пригадала вона. Отже, там пусто. Звичайно, вона мала у кишені відьомське світло, але самій було страшно ступити в цю темноту. Згори дівчина побачила відблиск вогню і якесь мерехтіння, схоже на чийсь рух.

Клері пішла вгору. Гуділи ноги, щеміли

1 ... 135 136 137 ... 157
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Місто кісток», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Місто кісток"