Читати книгу - "Служниця для божевільного графа, Делісія Леоні"

Я не бачив свого обличчя, але за виразом Кейла я розумів, що зміни на «обличчя».

— І ще. Відійшли послання до лорда Горвета. Повідом, що сталося...

Кейл пішов слідом за моїм потоком, який я відправив слідами Дарії. Викид магії забрав у мене сили, і я заплющив очі, насолоджуючись тишею бібліотеки.

Навряд чи зможу жити з такою магією. Мені це здавалося неможливим. Так, зараз би не завадила магія дівчини. Я уявив, як вона торкається мого обличчя, згадав наші поцілунки, згадав наші сни.

Я дав волю своїй магії, і в мене склалося таке відчуття, що вона «увійшла до смаку». Або я дуже багато її спроектував. Зараз її було дуже багато в мені. Я ледве утримував її в собі. А вона... наче кусалася, чинила опір, завдаючи біль у всьому тілі.

Мені залишалося лише терпіти, не рухатись і дати можливість Кейлу знайти Дарію. Якщо зараз зі мною щось трапиться, то й потік перерветься.

Бідолашна моя дівчинка... навіщо ти потрібна їм?

Не знаю, що мене підштовхнуло до думки, дізнатися, які останні книги бралися в бібліотеці? Зазвичай королівська бібліотека зберігала багато таємниць у своїх старовинних рукописах. Я б сам і готовий був тут пошукати про магію Дарію, про короля Тіреса, тільки ось не знав з чого підступитися.

Я промовив одне з найлегших заклинань, і до мене на стіл приземлилося декілька книг. Декілька... а за хвилину з другого поверху бібліотеки до мене спустилися не менше трьох десятків книг.

Це ж у кого таке тривале навчання? Я взяв першу книгу і тільки прочитавши її назву, завмер, не вірячи своїм очам.

«Первозданна магія. Її витоки та таємниця зникнення».

Я взяв другу книгу, але вона була про створення первозданної магії. Наступна – «Зцілююча сила первозданної магії». «Сплетіння магій у давнину. Звідки з'явилася сила?», «Первозданна магія та її сила»...

А далі було ще цікавіше. «Палацові перевороти. Правління первородної магії». Ця книга була скріплена королівською печаткою, яку я з легкістю зламав.

Я відкрив книгу і швидко перегорнув кілька сторінок. На одній із них я затримався, помітивши знайомі прізвища: Даркстон, Соур, Ротсрон (чомусь запам'яталося прізвище дворецького герцога Аверстона, якого вбили незадовго до мого батька). Було ще кілька прізвищ мені зовсім невідомих, але я був певен, що цілком міг навіть здогадатися хто вони. Список прізвищ був значним, але була одна особливість. Деякі прізвища були закреслені. Серед них було прізвище... Ерманії?

Її сім'ю усунули від королівського двору... їх підозрювали у зраді короні. Але що сталося з ними насправді? І чому Ерманія залишилася у палаці? Найкраща подруга королеви?

Цілком логічно, що людей, прізвища яких викреслені, вже позбулися і вони не становили загрози, але... Демони! Соур! Я не міг повірити, що його предки були настільки відомі!

Я намагався зрозуміти взаємозв'язок між цими прізвищами. Читати книгу у сімсот сторінок зараз було дуже не вчасно. Доступ до королівської бібліотеки мала королівська родина та наближені. До того ж, якщо на книгах печатка короля, то їх ніхто не зміг би прочитати, крім нього.

Навряд чи король знає, що Соур - це мій дворецький. Якщо припустити, що Дарстони хочуть повалити короля, а Соур намагався вбити мене і вбив мого батька... то на кого працює він?

Первозданна магія... Книга випала з рук, коли я почув позаду шум. Потік магії, випущений у чоловіка, я встиг повернути собі, коли побачив знайоме обличчя Горвета.

— Доброго дня, Віторе! Це лише я! Вибач, що налякав тебе. Мені надіслав повідомлення граф Беррінг. Після балу я не покидав палац, ховаючись у його тунелях. Я радий, що з тобою все гаразд!

— Я радий Вас бачити. Ви щось змогли ще дізнатися? Подивіться на це. Ви щось знаєте про первозданну магію?

Лорд Горвет сів у крісло навпроти мене, біля столу заваленого книгами.

— О, так, знаю. Але нам не дозволялося про це говорити і навіть згадувати. Часи минули і нічого змінити неможливо, - сумно скривився чоловік.

Я простяг йому книгу з прізвищами. Він також з щирим подивом прочитав прізвище Фіца.

— Але тепер все здається в іншому світлі, - похмуро промовив він, гортаючи книгу.

— Розкажете?

— Вважалося, що первозданна магія повністю винищена. Вона зародила наш світ. Люди були наділені лише однією магією: чистою та могутньою. Усі люди мали однакову силу. Але як це завжди буває, хтось хоче влади більше, ніж решта. Хтось хоче правити світом. Первозданна магія неспроможна на вбивство, неспроможна приймати неправильні рішення. Але знайшлася купка вчених, яким вдалося створити щось нове і первозданна магія почала видозмінюватися. І згодом вона як такова зникла. Відбулося сплетіння багатьох видів магій в результаті і ми отримали те, що маємо зараз. Магією стали керувати. У однієї категорії населення магію повністю винищили, іншій - надали слабкий вид магії, а третій категорії людей, таким як ти і твій батько, та інші маги, - дали можливість бути сильнішими. Як і королю.

— Тобто це було вигідно насамперед таким, як король, чи не так? – уточнив я. - Адже трон може зайняти лише найсильніший.

— Ти абсолютно правий. Але це було, - Горвет махнув рукою і зітхнув, - кілька століть тому. Навіть ніхто не згадає про день, коли світ змінився. Все проходило... плавно та непомітно. Хтось обурювався, але більшості було приємно мати в своїх руках нову силу.