Читати книгу - "У пошуках легенди Книга 1 "Неймовірні пригоди", Yu Lee"

– Ми вже можна сказати на міжпросторовому кордоні, – сказав Нік, коли ми нарешті з нього злізли. – Тут нас минулого разу викинуло, коли ми в бурю потрапили. Я вирішив не затримуватись біля Храму Драконів і полетіти прямо сюди, адже не помітив людей поблизу.

– А... навіть так. А чому раніше тут річки не було? – здивувалася я.

– Насправді була, і те, що ви її не помітили коли йшли, звичайно дивно.

– Ну добре, була так була, – вирішила я не сперечатися.

– Ммм, гарно, – сказала Ліфумія. – Небо таке чисте і місяця так гарно сходять.

– Так, згодна з тобою, – погодилася я, а потім мене як прошибло.

Я різко підірвалася і судомно почала ходити туди-сюди і згадувати, де я чула подібні слова. Чомусь мені здавалося, що це дуже важливо, а не просто непотрібні слова.

– Що з тобою? – запитав Нік, інші ж дивилися на мене з занепокоєним виглядом.

– Та так, дещо спало на думку.

– Сподіваюся, це щось важливе, – сказав Том.

– Ех, як же час летить, – почала Ліфумія. – Скільки всього сталося після того, як ми потрапили до Притулку драконів. Адже минулого разу тут була шалена буря, а зараз таке чисте повітря, – зітхнула вона на повні груди. Том погодився з нею і навіть притягнув до себе і обійняв, щоб та не замерзла.

– Ох, – зітхнула я. – Буря, сонце, місяць, повітря, земля, – перераховувала я слова, які в голові кружляли. Не зважаючи на солодку парочку, мої думки захопило дещо інше.

– Анко, ти чого? – раптом запитала подруга яка звернула увагу на той хаос що коїться навколо мене. І тут мене як струмом пробило. Мій погляд злегка затьмарився і я бачила як деякі іскорки струменіли по золотих нитках енергетичного потоку і почали складатися в загальну печатку в якій драконячою мовою проглядалися слова. Я побачила сам бар'єр, він височив величезним кольоровим куполом над нами і по ньому бігали імпульси магії, підтримуючи цілісність механізму. Після чого я почала читати заклинання, увійшовши в якийсь резонанс з навколишньою природою. 

На небі чистому місяць сходить,

А сонце швидко йде у воду.

Підійме вітер піщану дюну,

І чисте повітря наповнить буря.

Навколо нас все запалало, закружляло у вогненному вихорі. Друзі не гаючи часу, вирішили стати ближче до мене. Я тим часом, не зупиняючись  продовжувала читати заклинання. 

Кружляє все під ритми танцю,

У вихорі дракона все міняється.

І день, і ніч, все перевернулося,

І всі назад у свій світ повернулись.

Щось сталося після того, як я перестала читати заклинання. Що конкретно, ніхто не знає, але навколо нас пейзаж змінився. Зникла річка, зникли сутінки. Був день, і з неба падав сніг.

– Що це було? – злякався Том. – Це що за вогняний торнадо був? – спитав він, при цьому жестикулюючи руками так, ніби хотів зобразити все наочно.

– Вийшло! – сказала я, сама дивуючись зробленому. Я все ще бачила бар'єр, але тепер ми були точно поза його межами, а в мене аж руки тремтіли від того що я зробила, не кажучи про те що трохи паморочилось в голові але це швидко минуло.

–Ти молодець! Добре постаралася! – спокійно сказав Нік і скуйовдив мені волосся.

– А ось я сумнівалася що до цієї витівки, – зізналася я. – Скажи, ти теж бачиш тепер цей купол?

– Так, і це приголомшливе видовище. Я не уявляю, наскільки потужна магія у короля драконів.

– Що? Який купол? – втрутився в нашу розмову Том, тепер з його вовчим слухом потрібно бути обачними.

– Кажу що з-під бар'єру ми вибралися, тепер залишилося дістатися додому, – довелося приховати деякі факти, адже судячи з усього тільки ми з Ніком могли це бачити. Том і Фумка не до кінця зрозуміли, що сталося, тому я дещо на пальцях їм пояснила, при цьому опускаючи нюанси. Не хотілося ще поки що розкривати всі карти.

– А в Альянс ми як потрапимо? – раптом спитав Том.

– Що ти маєш на увазі? – не зрозуміла я, до чого він хилить.

– Ну, повітрям чи як?

– До речі, ми ж коней залишили в місті, – втрутився Нік.

– Отже, все ж таки полетимо? – зрадів мій нібито помічник, та так, що аж хвостом завиляв.

– Ні! – відрізала я. – Ні в якому разі!

– Але чому? – засмутився він.

– Це надто ризиковано.

– Я згоден з Анкою, це небезпечно, – підтримав мене Нік.

– Ну поясніть нарешті, чому! – наполягав Том.

– У зв'язку з останніми подіями, поява дракона може погано для нас скінчиться, оскільки наше королівство не оголошувало, що ми маємо таких соратників. Тому всі нас приймуть за чудовиська на службі іншого королівства і будуть полювати. Тобі воно потрібне? – пояснила я Тому.