Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

Але у вітальні було повно людей, лунав сміх і захоплені крики. Фред із Джорджем демонстрували найновіші товари своєї крамнички жартів.

- Безголові капелюхи! - вигукував Джордж, а Фред розмахував перед учнями гостроверхим капелюхом, оздобленим пухнастим рожевим пером. - По два ґалеони за штуку! Ось дивіться на Фреда!

Сяючий Фред натяг капелюха на голову. Якусь мить стояв з дурнуватим виглядом, а потім голова його зникла разом з капелюхом.

Кілька дівчат заверещало, але всі інші аж покотилися з реготу.

- А тепер скидаємо! - вигукнув Джордж, а Фредова рука почала мацати в повітрі над плечима. Зненацька знову з'явилася його голова, а в руці - щойно знятий рожево-перий капелюх.

- Цікаво, який механізм дії тих капелюхів? - забула про домашню роботу Герміона, уважно спостерігаючи за Фредом та Джорджем. - Тобто, зрозуміло, що це якісь невидимі чари, але вони досить розумно поширили радіус дії невидимості за межі зачарованого предмета... та мені здається, що ці чари досить короткочасні.

Гаррі нічого не відповів. Його нудило.

- Пороблю завдання завтра, - пробурмотів він, запихаючи в портфель підручники, котрі щойно з нього повитягав.

- То запиши це у свій щоденник домашніх завдань! - порадила Герміона. - Щоб не забути!

Глянувши на Рона, Гаррі поліз у портфель, витяг щоденника і невпевнено його розгорнув.

«Не відкладай на завтра все, бо це добра не принесе!», - докірливо вигукнув щоденник, поки Гаррі записував домашнє завдання від Амбридж. Герміона задоволено всміхнулася.

- Я, мабуть, піду спати, - Гаррі поклав щоденник у портфель, вирішивши за першої нагоди потай кинути його у вогонь.

Він перетнув вітальню, ухилившись від Джорджа, що намагався натягти на нього безголового капелюха, і ступив на холодні й тихі сходи до хлопчачих спалень. Його знову нудило, як і тієї ночі, коли йому привиділася змія, але він подумав, що йому стане краще, якщо він трохи полежить. Відчинив двері до спальні, зайшов, і відчув такий нестерпний біль, ніби хтось засадив йому в чоло ножа. Не знав, де опинився, стоїть він чи лежить, не пам'ятав навіть власного імені.

У вухах дзвенів маніакальний регіт... він уже давно не відчував такого щастя... був сповнений радості, екстазу, тріумфу... сталося щось чудове-пречудове...

- Гаррі? ГАРРІ!

Хтось ударив його по лиці. Божевільний регіт переривався болісним криком. Його покидало відчуття щастя, але сміх не стихав...

Він розплющив очі й віразу ж усвідомив, що регіт лунає з його власних уст. Щойно він це збагнув, як регіт урвався. Важко дихаючи, Гаррі лежав на підлозі й дивився в стелю, а шрам на його чолі жахливо пульсував. Стривожений Рон зігнувся над ним.

- Що сталося? - спитав він.

- Я... не знаю... - видушив з себе Гаррі й сів на підлозі. - Він такий щасливий... такий щасливий...

- Відомо-Хто?

- Сталося щось добре для нього, - промимрив Гаррі, що весь аж трусився, як і тоді, коли побачив, що на містера Візлі напала змія. - Сталося те, чого він так прагнув.

Гаррі страшенно нудило. Слова лунали, як і колись у ґрифіндорській роздягальні, ніби їх вимовляв його вустами хтось чужий, але він знав, що це правда. Набрав повні груди повітря, намагаючись не виблювати на Рона. Був страшенно радий, що зараз тут не було Шеймуса й Діна.

- Герміона попросила, щоб я пішов і подивився, як ти, - тихенько сказав Рон, допомагаючи Гаррі встати. - Казала, що після того, як Снейп маніпулюватиме твоїм мозком, твій самозахист буде на низькому рівні... але ж колись це, мабуть, допоможе?

Він з сумнівом подивився на Гаррі, підводячи його до ліжка. Гаррі невпевнено кивнув головою і повалився на подушки. Все його тіло нестерпно ломило після стількох сьогоднішніх падінь на підлогу, а в шрамі й далі відчувався пекучий біль. Гаррі не міг позбутися відчуття, що його перше зіткнення з блокологією не посилило, а скоріше послабило опірність його розуму. А ще він з величезною тривогою думав, що ж такого могло статися, що Лорд Волдеморт відчув себе найщасливішим за всі останні чотирнадцять років.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П'ЯТИЙ -

Загнаний жук

Уже наступний ранок приніс відповідь на Гарріне запитання. Коли прибув Герміонин «Щоденний віщун», вона розгладила його, глянула на першу шпальту і так зойкнула, що всі поблизу озирнулися.

- Що? - в один голос запитали Гаррі з Роном.

Замість відповіді вона розклала газету перед ними на столі і вказала на десять чорно-білих фотографій на першій сторінці, на яких були обличчя дев'ятьох чаклунів і однієї відьми. Дехто з них глумливо посміхався, а інші зухвало тарабанили пальцями по рамках своїх знімків. Кожне фото супроводжувалося текстом з ім'ям злочинця та описом злочину, за який його було ув'язнено в Азкабані.

«Антонін Дологов, - було написано під знімком чаклуна з довгим блідим і перекривленим обличчям, що глузливо дивився на Гаррі, - засуджений за брутальне вбивство Ґідеона й Фабіана Преветів».

«Елджернон Руквуд, - так звали поцяткованого віспою чоловіка з масним волоссям, що втомлено притулився до краю фотографії, - засуджений за видачу таємниць Міністерства магії Тому-Кого-Не-Можна-Називати».

Але Гаррі не відводив очей від фотографії відьми. Він одразу, щойно побачив цю сторінку, звернув увагу на її обличчя. Мала вона довге чорне волосся, що на знімку було безладно розпатлане, хоч він пам'ятав його охайним, густим і блискучим. Дивилася на нього очима з важкими повіками, а на її тонких вустах вигравала зухвала і презирлива посмішка. Як і Сіріус, вона ще зберігала рештки привабливості, хоч від її колишньої краси - мабуть, завдяки Азкабану - уже мало що залишилося.

«Белатриса Лестранж, засуджена за катування й доведення до цілковитого безумства Френка та Аліси Лонґботомів».

Герміона штурхнула Гаррі під ребро й показала на заголовок над фотографіями, на який Гаррі не звернув уваги зосередившись на Белатрисі.

МАСОВА ВТЕЧА З АЗКАБАНУ

МІНІСТЕРСТВО ПОБОЮЄТЬСЯ, ЩО ДАВНІ СМЕРТЕ ЖЕРИ

ГУРТУЮТЬСЯ ДОВКОЛА БЛЕКА

- Блека? - голосно перепитав Гаррі. - Ідіо...

- Цссс! - розпачливо засичала Герміона. - Не кричи... спочатку прочитай!

«Учора вночі Міністерство магії повідомило про масову втечу з Азкабану.

У розмові з журналістами, що відбулася в кабінеті міністра магії Корнеліуса Фаджа, пан міністр підтвердив, що вчора ввечері сталася втеча десяти особливо небезпечних в'язнів і що він уже повідомив маґлівського прем'єр-міністра про серйозну загрозу з боку цих осіб.

- На превеликий жаль,