Читати книгу - "Кава на Різдво, Таня Мальована"

Сухо привітавшись, вона провела мене до кабінету вікінга.

І побачивши його мої очі навіть не здивувалися новому сірому костюму. Хоча ні сьогодні сорочка сьогодні біла, на фоні неї його шкіра виглядає темнішою й он щетина з’явилася на підборідді. Вона зробила його ще привабливішим.

— Привіт, — пересохлим в мить язиком сказала я.

— Доброго ранку, — посміхаючись Максим підійшов до мене. — Давай верхній одяг і підемо.

— А так звісно, — шукаючи очима куди б поставити коробку згодилася я.

Максим обережно перехопив її у мене забираючи з рук й поставив на стіл позаду себе.

Так шарф, шапка та пальто, якось також опинилися у нього в руках. І вже за секунди були заховані в будовану шафу справа від дверей.

Взявши коробку, Максим запитав:

— Готова?

Я тільки кивнула, поперемінно витираючи долоні об джинси.

— Не хвилюйся, вона тебе не з’їсть, — сказав він так впевнено та взяв мене за руку.

Його тепло огорнуло мою шкіру невидимим шаром. Викликаючи в мене посмішку та розпалюючи вогонь в грудях.

Так і дійшли коридорами до кабінету його мами. Максим ні на мить не відпускав мою долоню, а я була й не проти.