Читати книгу - "Місія: Врятувати Різдво , Roman Havrik"

Софія сиділа біля каміна у своїй кімнаті, спостерігаючи за тим, як полум'я танцює і кидає теплі відблиски на стіни. Минуло кілька годин після їхньої перемоги над Морозним Королем, який виявився насправді Джеком - давнім другом Санти, що забув свій шлях. Все здавалося майже нереальним, як прекрасний сон. "Про що замислилася?" - запитала Сніжинка, вмощуючись на підвіконні. "Намагаюся зрозуміти все, що сталося," - відповіла Софія. "Як могутня магія може перетворити когось на зовсім іншу істоту? І як любов та прощення можуть все повернути назад?" "Магія - це дивовижна річ," - сказав Тінкербелл, який саме повернувся з чергового обходу Майстерні. "Але найсильніша магія - це та, що живе в наших серцях." Раптом у вікно постукали. На підвіконні сидів білий голуб з невеликим сувоєм на лапці. Софія обережно відкрила вікно і взяла послання. Це був лист від Крижаної Принцеси. "Дорога Софіє," - читала вона вголос. - "Наше Королівство знову сяє всіма барвами північного сяйва завдяки тобі. Але є дещо важливе, про що ти повинна знати. Коли всі чотири кристали були об'єднані, вони показали мені видіння. Темрява, яка затьмарила серце Джека, не зникла повністю. Вона шукає нову жертву, і я боюся, що знайде її серед тих, хто найближче до магії Різдва..." Софія відчула, як її серце стискається від тривоги. "Ви думаєте, хтось ще може потрапити під вплив темної магії?" "На жаль, це можливо," - відповів Тінкербелл серйозно. "Темна магія діє підступно, вона знаходить найменші сумніви і страхи в серці і живиться ними." "Але як ми можемо це зупинити?" - запитала Софія, міцніше стискаючи свій кристал. "Є один спосіб," - сказала Сніжинка, створюючи в повітрі маленький сніжний вихор. "Легенда говорить про Пісню Різдвяних Дзвонів - древню магію, яка може назавжди запечатати темряву. Але для цього потрібен особливий інструмент..." "Моя чарівна скрипка!" - вигукнула Софія, згадавши подарунок Санти. "Саме так," - кивнула Сніжинка. "Але щоб зіграти Пісню Дзвонів, потрібно спочатку її знайти. А єдине місце, де зберігаються такі древні мелодії - це Музична Вежа." "Музична Вежа?" - перепитала Софія. "Так, це місце, де зберігаються всі магічні мелодії світу," - пояснив Тінкербелл. "Вона знаходиться високо в горах, і дістатися туди нелегко. Але найскладніше - це знайти потрібну мелодію серед тисяч інших." "Коли вирушаємо?" - запитала Софія рішуче. "На світанку," - відповіла Сніжинка. "Але спершу тобі потрібно дещо знати про Музичну Вежу. Це не просто сховище мелодій - це живе місце, яке має власну свідомість і волю. Вежа випробовує кожного, хто намагається увійти до неї. Вона перевіряє не тільки музичні здібності, але й чистоту намірів." "А що як вона вирішить, що я не гідна?" - запитала Софія, відчуваючи, як сумніви закрадаються в її серце. "Вона не судить про гідність," - м'яко відповів Тінкербелл. "Вона дивиться в серце і бачить істину. А твоє серце, Софіє, сповнене любові і бажання допомогти. Це найголовніше." У цей момент з камина вилетіла іскра і перетворилася на маленького вогняного духа. Він закружляв навколо Софії, створюючи в повітрі вогняні символи. "Він каже, що допоможе нам дістатися до Музичної Вежі," - переклала Сніжинка. "Вогняні духи знають таємні шляхи через гори." Софія подивилася на маленького духа з вдячністю. "Дякую," - прошепотіла вона, і дух радісно спалахнув, перш ніж повернутися до каміна. "А тепер тобі треба відпочити," - сказав Тінкербелл. "Завтра буде важкий день." Але Софія не могла заснути. Вона лежала в ліжку, дивлячись на зірки за вікном, і думала про все, що сталося за останні дні. Про те, як вони знайшли всі кристали, як перемогли Морозного Короля і повернули Джека до його справжньої сутності. І про те, що їхня місія ще не закінчена. Десь глибоко в ночі її розбудив дивний звук - наче далекий передзвін. Вона підійшла до вікна і побачила, що сніг, який падав надворі, світився м'яким сріблястим світлом. І в цьому світлі вона помітила фігури, що танцювали в повітрі - це були духи музики, які спускалися з гір, готуючись до завтрашньої подорожі. На світанку Софія була вже готова. Вона одягла теплий одяг, взяла свою чарівну скрипку і рюкзак з найнеобхіднішим. Кристал на її шиї м'яко світився, резонуючи з магією, що наповнювала повітря. Біля будинку на них чекав вогняний дух, який тепер був більшим і яскравішим. Він створив навколо себе захисну сферу, щоб сніг не міг загасити його полум'я. "Готова?" - запитала Сніжинка. Софія кивнула, і вони вирушили в дорогу. Вогняний дух освітлював шлях, а Сніжинка створювала м'які снігові містки через важкі ділянки. Тінкербелл летів попереду, перевіряючи дорогу. Чим вище в гори вони піднімалися, тим холоднішим ставало повітря. Але магічний шарф бабусі надійно захищав Софію від морозу. Вона помітила, що сніг навколо них став якимось особливим - кожна сніжинка, падаючи, створювала тиху музичну ноту. "Ми наближаємося до володінь Музичної Вежі," - пояснив Тінкербелл. "Тут все співає - сніг, вітер, навіть каміння мають свою мелодію." І справді, тепер Софія чула це - тиху, але прекрасну симфонію, яку створювала сама природа. Її скрипка в футлярі тихенько відгукувалася на ці звуки, наче прокидаючись від довгого сну. Раптом вони почули тривожний крик. Високо в небі кружляв величезний білий птах - це був Страж Музичної Вежі. Він спікірував вниз і завис перед ними, уважно розглядаючи подорожніх своїми мудрими очима. "Хто шукає шлях до Вежі?" - запитав він голосом, схожим на звук срібних дзвонів. "Я - Софія," - відповіла дівчинка, намагаючись говорити впевнено. "Мені потрібна Пісня Різдвяних Дзвонів, щоб захистити магію Різдва від темряви." Птах нахилив голову, вивчаючи її своїм проникливим поглядом. "Багато хто шукав цю пісню," - сказав він. "Але мало хто був готовий заплатити ціну за неї." "Яку ціну?" - запитала Софія. "Пісня Різдвяних Дзвонів - це не просто мелодія," - відповів Страж. "Це частина самої магії Різдва. Щоб отримати її, ти повинна бути готова віддати щось дуже цінне для себе." Софія задумалась. Що могло бути настільки цінним? Її погляд впав на кристал, що висів на шиї. "Ні," - наче прочитавши її думки, сказав птах. "Кристали належать не тобі, а самому Різдву. Ціна має бути особистою." "Я віддам все, що потрібно," - твердо сказала Софія. "Аби тільки захистити Різдво і тих, хто мені дорогий." Страж кивнув. "Твоя жертва прийнята," - урочисто сказав він. "Але знай - справжня любов і самопожертва іноді створюють свою власну магію." У повітрі з'явився сувій, який повільно опустився в руки Софії. На ньому були записані ноти Пісні Різдвяних Дзвонів. "Тепер іди," - сказав Дух. "І пам'ятай - магія живе не в здатності бачити дива, а в здатності вірити в них." Коли Софія вийшла з Вежі, її друзі кинулися до неї. Але вона вже не могла їх бачити - тільки відчувати їхню присутність як легкий подих вітру і сніжинки, що торкалися її обличчя. "Ти зробила це?" - почула вона голос Сніжинки, який тепер здавався далеким, наче крізь туман. "Так," - відповіла Софія, показуючи сувій. "Але ціна була високою." Вона розповіла їм про своє рішення. На мить запала тиша, а потім вона відчула, як щось тепле торкнулося її щоки - це була сльоза Сніжинки, яка перетворилася на крихітну сніжинку. "Твоя жертва не буде марною," - сказав Тінкербелл. "Ми повинні поспішати назад - темрява не чекає." Вони почали спускатися з гори. Для Софії це було дивне відчуття - знати, що її друзі поруч, але не мати можливості їх бачити. Проте вона відчувала їхню присутність всім серцем, і це давало їй сили рухатися вперед. Коли вони повернулися до будинку, бабуся чекала їх на порозі. В її очах Софія побачила розуміння і гордість. "Ти стала справжньою хранителькою різдвяної магії," - сказала вона, обіймаючи онуку. "І пам'ятай - найважливіше не те, що ми бачимо очима, а те, що відчуваємо серцем." Софія дістала сувій з Піснею Різдвяних Дзвонів. Завтра вона зіграє її, і ця мелодія назавжди захистить магію Різдва від темряви. Але сьогодні вона просто сиділа біля каміна, відчуваючи присутність своїх невидимих друзів і знаючи, що зробила правильний вибір. А десь високо в горах Музична Вежа грала нову мелодію - пісню про дівчинку, яка віддала найдорожче, щоб врятувати магію Різдва. І в цій мелодії була надія, що іноді найбільші жертви приносять найнеочікуваніші дари.