Читати книгу - "Король драконів та його зірка, Mira"

Наступної ночі, коли вони повернулися до їхнього табору, небо було ідеально чистим. Місяць освітлював шлях, а зірки були настільки яскравими, що здавалося, ніби їх можна було дістати рукою. Раелгар витягнув Ліну на відкриту галявину. Вони опинилися під небом, що було безмежним, як їхні почуття один до одного.

— Танцюй зі мною, — сказав він м'яко, усміхаючись, та простягнув руку до неї.

Ліна спочатку здивувалась, але потім зрозуміла — це не просто танець. Це був спосіб виразити все, що вони відчували. Вона взяла його руку, і вони почали рухатись, синхронно, як два серця, що билися в єдиному ритмі.

Їхні рухи були плавними, а кожен крок здавався мовби частиною магії, яка їх оточувала. Зірки, наче глядачі, світилося на них, створюючи невидиму оболонку їхньої любові.

Вони танцювали під місячним світлом, і цей момент став для них вічністю. Мовчки, без жодного слова, Ліна відчувала, як кожен її дотик до Раелгара — це ще один крок до того, щоб стати його частиною, як він став частиною її.

І в цей момент, коли їхні тіла наблизились, коли подихи злилися в одне, Ліна зрозуміла, що вони стали невід’ємними. Тепер їхні світи поєдналися назавжди.