Читати книгу - "Знак янгола, Надія Містицька"

– Як це сталося? – запитав чоловік.

– Ми просто побачили, як вона вибігла з кабінету. Я хотів запитати, чи потрібна допомога, але потім побачив кров, ось ми й забрали її до лікарні, – відповів Шаповал.

– Дякую, що подбали про мою дружину.

– Немає за що. Нехай одужує і народить здорового малюка в належний термін.

– На якому вона місяці? – запитав фельдшер чоловіка.

– Сьомий, – втомлено відповів чоловік і сів на диван.

– Краще б восьмий, – тихо промовив фельдшер.

– Що? – чоловік різко підняв голову, злякано дивлячись на фельдшера.

– Кажу, пройдімо до кабінету, мені треба заповнити її амбулаторну карту, – трохи голосніше сказав хлопець. Чоловік підвівся і пішов до кабінету, а Микита, схопивши за руку фельдшера, звернувся до нього:

– А чому краще восьмий, а не сьомий?

– Діти, які народилися на сьомому місяці, найчастіше не виживають, – хлопець пішов у кабінет, де на нього вже чекав чоловік пацієнтки.

– Сподіваюся, лікарі зможуть їх урятувати. Пішли, відвезу тебе додому, – сказав Сергій і пішов на вихід із лікарні.

Щойно фельдшер зайшов до кабінету, хлопці вийшли надвір. На небі вже сутеніло, з’явилися перші увімкнені ліхтарі, що освітлювали невелику територію, де знаходилося приймальне відділення швидкої допомоги. Вони попрямували до машини Сергія і поїхали додому.