Читати книгу - "Пригоди доньки Волдеморда, Настя Коваленко"

Розділ 14. Підступний удар

Джеймс допомагав Селестіні йти по коридору, тримаючи її під руку.

Вона трималася до останнього, але біль та виснаження брали своє.

Коли вони дійшли до шкільної лікарні, Селестіна похитнулася — і впала прямо в обійми Джеймса.

— Все добре, — прошепотів він, підхоплюючи її й обережно кладучи на біле ліжко.

Лікарка мадам Бонні одразу ж підбігла, бурмочучи закляття лікування.

Джеймс не відійшов від неї ні на крок. Він сидів поруч, міцно стискаючи її холодну руку, поки повіки Селестіни повільно опустилися.

Рано вранці Селестіна прокинулася.

Повітря було свіже, а через вікно лилося м'яке світло.

Вона повернула голову — і побачила, як Джеймс спить, схилившись до її ліжка.

Його волосся було скуйовджене, а на обличчі — сліди втоми, але також тривоги і ніжності.

Він залишився, щоб бути поруч.

Селестіна усміхнулася і тихо стиснула його руку.

Та незабаром двері прочинилися.

Мадам Бонні попросила Джеймса йти на уроки — і, хоч неохоче, він погодився.

— Я швидко повернусь, — пообіцяв він і м'яко провів рукою по її волоссю.

Коли Джеймс пішов, у палаті стало тривожно тихо.

Раптом двері знову прочинилися.

На порозі стояв Скорпіус Малфой.

Його обличчя було темним і рішучим.

— Я казав, що ми ще зустрінемося, — прошипів він.

Він змахнув паличкою, і перш ніж Селестіна встигла піднятися чи крикнути, з його вуст зірвалося страшне закляття:

— Паралізіус тоталус!

Миттєво її тіло стало важким і безсилим.

Вона не могла ні поворухнутися, ні сказати жодного слова.

Могла тільки бачити, чути й відчувати.

Скорпіус нахилився до неї.

— Тепер ти дійсно безпорадна. Саме так, як потрібно.

Ти заплатиш за все, що задумав твій батько… і ти сама.

Він вийшов, залишивши її саму в холодній палаті.

Її серце калатало в грудях

Вона могла лише чекати. Чекати на допомогу.