Читати книгу - "Артефакт Провідника, Fill"

Темрява почала затягувати навколо них ліс, поступово поглинаючи останні промені світла, що пробивалися через верхівки дерев. Повітря стало густішим, а туман, який стелився по землі, огортав їх кроки, наче невидимі руки, які м’яко притягували до себе. Хоча Ноель і відчував полегшення після виходу з бібліотеки, йому не було дано довго насолоджуватися своєю перемогою.

Він йшов поруч із Сильвою, намагаючись розібратися в тому, що відбувається, і чому все виявляється таким хаотичним. Хоча Сильва, здавалося, тепер став спокійнішим, і їхній шлях виглядав менш напруженим, ніж раніше, Ноель не міг позбутися відчуття, що попереду їх чекають нові труднощі.

— "Ну, як тобі, карапуз?" — запитав Сильва, звертаючи увагу на ноєлеве зітхання. Його голос знову звучав легко і насмішливо.

— "Знаєш, я намагаюся розібратися з усіма твоїми уроками і пастками, але чи це не вже занадто?" — відповів Ноель, хоч і намагався звучати спокійно.

Сильва, не звертаючи уваги на його питання, тільки посміхнувся.

— "Ти не встиг навіть усвідомити, як потрапив у чергову пастку, а вже хочеш відпочивати?" — його голос став більш таємничим і химерним.

Тут темрява стала глибшою, і у повітрі відчувалася якась важка магічна енергія. Ліс навколо став навіть більш загрозливим.

— "Хохо, ти знаєш, карапуз, що найстрашніше в магічному лісі?" — запитав Сильва, а його голос прозвучав якесь занадто веселим для того, що відбувалося навколо.

— "Ні, що?" — з острахом запитав Ноель, немов передчуваючи, що зараз буде щось не так.

— "Ні, не темрява," — продовжив Сильва, знову з тим самим сміхом у голосі. — "Хоча ти вже і боїшся цього. Найстрашніше і на-а-айцікавіше в магічному лісі — магічні монстри!"

Слова Сильви миттєво викликали в Ноеля паніку. Його серце на мить застигло, і він рвучко обернувся, намагаючись зрозуміти, чи є там, серед дерев, які ховалися у темряві, щось небезпечне.

В його очах промайнула тривога, він глянув на Сильву, сподіваючись побачити хоч найменшу ознаку того, що це просто чергова витівка. Але Сильва стояв, спокійно і серйозно дивлячись у темряву, ніби очікуючи чогось.

— "Де?" — прошепотів Ноель, трохи нервуючи.

Але в наступну мить Сильва просто розсміявся.

— "Хаха! Повівся, карапуз!" — він кинув це як перемогу, намагаючись сховати свою іронічну усмішку.

Ноель стояв, розгублений. Він не міг вирішити, чи розізлитися, чи посміятися з цього жарту. Але насправді відчував, як йому стало знову важко дихати від тієї хвилинної паніки, яку він пережив.

— "Ти справжній мучитель, Сильва," — пробурмотів він, намагаючись контролювати себе.

Сильва лише посміхнувся, і його посмішка була знову з тих, що нагадували хитрі посмішки дітей, які тільки що зробили щось не дуже хороше.

— "Так і треба, карапуз. Якщо хочеш вижити в цьому світі, ти повинен бути готовий до всього. Але це було так просто, що я не міг не зробити тобі маленьке випробування."

Ноель почав усвідомлювати, що цей маг, Сильва, не просто настільки впевнений у своїй силі, а й вміє постійно ставити його у ситуації, де він повинен вчитися не лише магії, а й обережності.

— "Я починаю розуміти, чому в записнику пишуть не тільки важливі речі." — подумав Ноель, діставши свій артефакт і зробивши кілька записів.

"Мої пригоди з Сильвою"

— "Що це?" — запитав Сильва, підходячи і спостерігаючи за його діями.

Ноель злегка посміхнувся, закриваючи записник.

— "Нічого важливого. Просто думки."

Сильва замовк, а потім знову заговорив, хоча його голос був уже менш насмішливим.

— "Ти вже почав записувати свої помилки, так?" — його голос був зацікавлений, але тон трохи змінювався. — "Хм, цікаво. І ти правда вважаєш, що зможеш навчитися на них?"

Ноель не відповів, але в його погляді було відчутно, що він намагається знайти свої сильні і слабкі сторони в їхній подорожі. Він більше не був впевнений, що все це лише жарт. Сильва дійсно мав причину вести себе так — все було не просто так.

Темрява все глибшала, а магічний ліс навколо продовжував ставати все більш непередбачуваним.