Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Вогняний бог Марранів 📚 - Українською

Читати книгу - "Вогняний бог Марранів"

203
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вогняний бог Марранів" автора Олександр Мелентійович Волков. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 39
Перейти на сторінку:
то хоч поділить його долю. А Кагги-Карр у гніві цюкнула дзьобом по екрану, цілячись у ненависне Урфінове лице. І ще добре, що скло витримало: видно, воно було розраховане на такі випадки.

— Ну, ти, все-таки легше! — застеріг Страшило гаву.

Вони скрушно дивились, як Маррани вели Дроворуба напівтемними коридорами аж поки володар Фіолетової країни опинився в похмурому підземеллі. Екран згас, тому що не міг спіймати жодного променя світла.

— Що ж тепер робити? — стурбовано спитала Кагги-Карр.

— Я думатиму, — відповів правитель Смарагдового острова й занурився в роздуми.

Як завше в таких випадках, його голова почала пухнути й роздиматися, з неї полізли голки й шпильки. Гава дивилась на друга із співчуттям.

— Боляче? — потихеньку спитала вона.

— Відчепись, будь ласка, — буркнув Страшило, — не заважай зосередитись.

Думав він цілу годину й нарешті переможно подивився на Кагги-Карр.

— Придумав, сказав він. — Тобі треба летіти до Урфінового війська.

— Навіщо? — здивувалася ворона. — Хіба я зможу затримати цілу армію, якщо вона рушить на нас?

— А я й не думаю, що ти це зробиш, — заперечив Страшило. — Ти будеш моїм ін-фор-ма-то-ром у ворожому лігві, — поважно промовив він.

— А що це означає? — поцікавилась Каїти-Карр.

— Бачиш, від скриньки мало користі, поки Дроворуб сидить у темному підземеллі. А ти прилетиш у Фіолетову країну, будеш усе видивлятись, підслуховувати і опинишся в курсі всього, що там коїться. Щодня рівно опівдні за сонячним годинником я проситиму скриньку, щоб вона показувала тебе, а ти передаси все, про що дізналась.

Гава була в захваті:

— О, то я буду розвідницею в Урфіновому таборі?

— Авжеж, — потвердив Страшило.

— Отак би й сказав. А то: ін-фор-ма-тор, в курсі… І де ти береш такі химерні слова?

— Тут, голубонько, тут, — поплескав себе Страшило по набитій висівками голові, в яку повільно вповзали голки й шпильки.

— Так, недаремно тобі дали титул Тричі Премудрого, — шанобливо сказала гава.

— А як би ти думала? — відізвався правитель.

До Фіолетової країни летіти було цілу добу, тож, щоб не гаяти час, гава зразу вирушила в путь.

— Якщо я взнаю особливо важливі новини, я перекажу їх пташиною естафетою, — сказала Кагги-Карр. — А ти тримай вікна Тронної зали відчиненими вдень і вночі.

Придворному годинникареві було наказано щоденно за кілька хвилин до настання полудня попереджати правителя. Після цього Страшило сідав до телевізора. Як і слід було чекати, першого дня ворона ще не досягла мети. Вона була на підступах до Фіолетової країни.

Наступного дня сеанс зв'язку пройшов вдало Видно, Кагги-Карр взнала точний час, тому що опівдні Страшило побачив її на даху палацу. Ворона дивилась у бік Смарагдового міста і говорила повільно й виразно:

— Друже мій, становище гірше, ніж ми думали. Урфінові Джюсу якимсь чином пощастило зробитися повелителем Стрибунів, і він зібрав з них велике військо. Я не могла полічити, скільки в нього вояків, бо вони ні хвилини не сидять на місці, весь час бігають і скачуть. Але їх Значно більше тисячі. Вся Фіолетова країна захоплена ними. Вони пограбували Мигунів, забрали у них усі харчі. Жителі голодують, викопують із землі коріння, їдять зерна, що їх збирають на полях. Найближчими днями Урфін збирається в похід на Смарагдовий острів, а поки що проводить навчання з вояками, котрі, треба сказати, досить нездарні. Я намагалася побачити Залізного Дроворуба, але не змогла пробратись до його темниці. Боюся, що бідолаха заіржавіє. У мене все! Завтра сеанс у звичний час.

Гава вклонилась невидимому слухачеві і полетіла до найближчого фруктового гаю обідати. Страшило подивувався, як коротко й точно Кагги-Карр виклала все, що коїться у ворожому таборі. Йому хотілося похвалити гаву, та — на жаль! — телевізор не давав такої змоги.

ШТУРМ СМАРАГДОВОГО ОСТРОВА

о сеансів зв’язку вдавалися щодня опівдні. Нового нічого не було. Дроворуб усе ще сидить у підвалі, повідомляла розвідниця, але вона, Кагги-Карр, бачить його щоденно. Полоненого кожного дня приводять до Урфіна, і той намагається умовити його скоритися переможцеві. Та Дроворуб непохитний. Його дух ще більше зміцнів відтоді, як він побачив Кагти-Карр у вікні палацу і зрозумів, що Страшило попереджений про небезпеку. Залізному Дроворубові стало легше терпіти виснажливе ув'язнення.

Стройові навчання Марранів тривали, новобранці опановували премудрості руху колоною, атаку врозсип, тощо. Урфін не шкодував зусиль, він проводив із вояками час від рання до смерку.

З усього персоналу, що обслуговував Фіолетовий палац, Урфін залишив тільки куховарку Фрегозу: вона неперевершено готувала. Фрегоза служила в палаці багато років. Вона пам'ятала Бастінду котра полюбляла добре попоїсти. Правда, Бастінда терпіти не могла нічого рідкого, на зразок киселю чи компоту. Рідини вона боялась недаремно: Еллі розтопила чаклунку, виливши на неї відро води.

Серед своїх господарів Фрегоза найбільше любила Дроворуба: він був таким невибагливим! Та на зміну лагідному Дроворубові прийшов жорстокий Урфін Джюс. Не раз збиралася Фрегоза підсипати в юшку отруйного зілля і покласти край честолюбним Урфіновим намірам. Проте вона впевнилася, що таким чином загарбника не позбудешся. Він садовив до столу первосвященика Крага і змушував його першим куштувати всі подані страви.

Незабаром хвилювання Фрегози скінчились: Урфінове військо вирушало в похід на Смарагдовий острів. У завойованій Фіолетовій країні Урфін залишив намісником Бойса, з усіх сотників той виявився найкмітливішим Весь гарнізон Бойса складався з півсотні Марранів. Джюс вважав, що такої кількості цілком достатньо, аби тримати в покорі полохливих Мигунів.

Похід дався взнаки гаві Кагги-Карр. Зв'язок належало тримати будь-що, а як дізнаєшся про точний час без сонячного годинника? Коли наближався полудень, розвідниця час від часу поглядала на сонце, на тіні від дерев. Її повідомлення були дуже стислими, і гава повторювала їх де кілька разів, сподіваючись, що хоч одне з них дійде до Страшила. Так воно й виходило, бо правитель Смарагдового острова майже не відходив від телевізора. Із щоденних донесень свого інформатора Страшило знав, що вночі, коли Маррани спали мертвим сном, Кагги Kapp вела довгі розмови з Дроворубом і підтримувала в ньому бадьорість. Більше того: гава пропонувала Дроворубові визволити його, перебивши мотузки міцним дзьобом. Дроворуб відмовився: за нічні години він не встиг би відійти так далеко, щоб його не наздогнали прудконогі Маррани. Зате Кагги-Карр виносила з армійських складів мастило і змащувала заіржавілі суглоби Дроворуба.

Страшило не обмежувався телевізійним зв’язком з однією тільки ґавою. В поле його зору потрапляли то похмурий Урфін на чолі війська, то одна із сотень, що ліниво крокувала кам'янистим плоскогір'ям, то ноші, на яких Маррани несли зв'язаного Дроворуба.

Смарагдовий острів посилено готувався до оборони. Підготовкою займалися

1 ... 13 14 15 ... 39
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вогняний бог Марранів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вогняний бог Марранів"