Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » В тіні янгола смерті 📚 - Українською

Читати книгу - "В тіні янгола смерті"

258
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В тіні янгола смерті" автора Тарас Завітайло. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 49
Перейти на сторінку:

— А нічого! Переконав мельника, що ви — корисні.

Домовик вдоволено посміхнувся.

— Це вже точно, що корисні! А ти чого приїхав? — звернувся він до Никодима. — Ми з Савкою оце якраз до тебе збиралися, на Інгулець, погуляти.

— Відпадає гульня наша, як гній від підошви, — відповів водяник.

— А що трапилось?

— Відьми… Знайшли схованку, тварюки!

Очі вітряка округлилися.

— А Сомко?

— Нема Сомка. Загинув.

Вітряк зціпив зуби і стис кулаки.

— У-у-у! У-у-у! — завив він.

— Я тому й приїхав, щоб тебе забрати. Ось і козаки зі мною на відьом іти погодилися, та ще двоє лісовиків — пам’ятаєш, я розповідав, — Жменька і Кулака?

— Пам’ятаю. На тараньку висушу тварюк!

— Кого? — не зрозумів водяник. — Лісовиків?

— Відьом!

— Ну, ви тут поспілкуйтеся, — втрутився в розмову нечисті Андрій, — а ми з Бородавкою в село.

— До Гапки? — Никодим хитро підморгнув Андрієві.

— Не твоє діло, — відмахнувся Андрій.

Водяник єхидно хихикнув.

— У! Коли характерник, — не втримався й Вітряк, — то не здивуюся, до якої Гапки… До відь…

— До знахарки, — сердито обірвав його Андрій, і домовик прикусив язика.

— Ну, бувайте, я завтра вдень зайду, — сказав Никодим козакам і взяв Вітряка під руку. — Ходімо. У мене в торбі гостинці, я розкладу, а ти клич Савку й Козодоя. Пом’янемо Сомка.

Вітряк насупився.

— З Козодоєм пити не стану! У! Та й зараз він бозна-де, я йому сьогодні прочухана дав, а Савку покличу.

Про що далі говорила нечисть, козаки вже не чули, бо, заплигнувши на коней, подалися на інший край села — до знахарки Гапки.

Село спало. Проїжджаючи повз сонні хати, козаки не зустріли жодної живої душі, тільки собаки, пронизливо гавкаючи, зрідка вибігали до приїжджих, і козаки відганяли їх нагайками.

І от вони під’їхали до невеликої біленької хатини, у віконці якої ще світилося. Прив’язавши коней коло тину, козаки розсідлали їх і насипали в жолоб, що стояв під тином, вівса.

— Я потім напою, — сказав Бородавка.

— Гаразд, — відповів Андрій. — Ходімо.

І козаки, підійшовши до хати, постукали в двері.

— Відчиняй! — крикнув Бородавка.

— Кого це там принесло сере ночі? — долинув з хати зичний і невдоволений жіночий голос, і за мить за дверима почулися кроки.

— Свої, бабо Галю, відчиняйте! — відповів Андрій.

— Сивий, ти? — запитав інший, м’який і привітний голос, і двері відразу відчинилися. На порозі стояла невисока, струнка жінка з розпущеним волоссям.

— Андрію! — радісно вигукнула вона.

З-за спини Андрія показався Бородавка.

— І Степан тут! Заходьте, заходьте, гості дорогенькі! — радісно щебетав усе той же приємний голос.

Козаки скинули шапки, перехрестилися, вклонилися і зайшли в хату.

— Здрастуй, Гапко! Здрастуйте, бабо Галю!

Справа, коло печі, сиділа літня жінка, досить огрядна, з повними щоками і подвійним підборіддям; на голові її був очіпок. Жінка пряла.

— Здоров, козаки! — посміхнулася баба Галя і відклала прядиво.

— Накривайте стіл, хазяєчки! — сказав Бородавка.

Козаки відстебнули шаблі і поставили їх у кут. Жінки заметушилися і стали накривати на стіл. Козаки сіли на лавку.

— Сподіваюся, надовго? — запитала Гапка і ніжно глянула на Андрія.

Козак зніяковів.

— Та завтра ж і їдемо. Справи, — непевно відповів він.

Жінка, здалося, теж зніяковіла.

— Що ж так? Півроку не бачилися, а ти вже їдеш… Я чула, похід був?

— Був, — сухо відповів Андрій.

— Вдалий? — запитала Гапка, і її голос був уже не таким радісним.

— Не те слово! — відповів Бородавка.

Тієї миті фіранка на печі відсунулася, і відтіля показалося личко дівчинки років шести. Чорні, як смола, коси були розпущені, а карі очі з зацікавленням розглядали козаків.

— Хто це? — здивувався Андрій.

Гапка повернулася до дівчинки.

— Пташка. Ми знайшли її в степу зі знайомим знахарем. Вона в нього живе в лісовій хатині, але зараз знахар кудись у справах подався, а мені Пташку залишив.

1 ... 13 14 15 ... 49
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В тіні янгола смерті», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В тіні янгола смерті"