Читати книгу - "Пригоди Романа та його друзів на Дріоді"

Роман згодився з Зібом, спочатку трохи зашарівшись, бо, справді, мешканцям, що не мають своєї корови, надзвичайно рідко випадає можливість посмакувати справжнім молоком.

— Думаю, на сьогодні досить, — повідомив їм Зіб, та впертий і цікавий Роман замахав, не погоджуючись з ним, руками.

— Зібе, зачекай, а що ж там таке насправді сталось з Атлантидою, адже ні від кого, окрім тебе, ми про це не дізнаємось? У нас, на Землі, існує безліч версій, та яка з них, все ж таки справжня, дуже цікаво було б почути.

Зіб звузив свої і без того вузенькі очі та сказав:

— А я весь час чекав, коли ж ви про це запитаєте, бо тема і справді дуже цікава. Відповім вам так. Ви вже знаєте з моїх слів, що до Земного потопу Місяця не було, а потоп тому і настав, що Земля притягла до себе велике космічне тіло, яке ви називаєте Місяцем. Але саме це і спричинило безліч страшних катаклізмів на вашій планеті. Величезне цунамі обійшло Землю декілька разів, і у цих гігантських хвилях зникла не лише Атлантида, а й багато інших земель та островів. І тоді настав потоп, який пізніше відступив, залишаючи по собі страшні руйнування, які землянам довелось відновлювати багато віків. Це ж саме спричинило і різкі та глобальні зміни клімату — потепління та похолодання, коли загинули багато видів рослин, тварин і, навіть, людей. Були потужні землетруси, і земний ландшафт тоді взагалі дуже різко змінився. Зникли одні континенти і острови, а, натомість, з’явились зовсім інші. Саме тоді зникли мамонти та гігантські папоротники, як вас вчили по історії, тільки не навчили, яка ж була причина цього зникнення. Різка поява Місяця була для Землі майже надпотужним атомним вибухом, який ваша планета ледве витримала і довго від нього оговтувалась. Ну що, відповідь ніби вичерпна. Тепер можете йти відпочивати, бо у мене, крім вас, ще дуже багато роботи. Завтра повернуться атроїди і мають дещо вам показати. Думаю, самі знайдете зворотню дорогу. Маю честь! Вранці зустрінемось. Ага, мало не забув. Коли повернетесь, хай хтось із вас прикладе долоню до панелі, щоб система запам’ятала саме ваше ДНК, і тоді ніхто інший не зможе відчинити ваш будинок.

Зіб повернувся і, махнувши на прощання рукою, пішов в один з бічних провулків, а діти повернулись до свого тимчасового помешкання.

Увійшовши в будиночок, Рома відразу впав на м’яке ліжко.

— Ну як, вам подобається тут? — запитав він відразу обох, включаючи Пірата.

— Звичайно ж подобається, — відгукнулась Тася. — Але все у них штучне, хоч і надзвичайно красиве.

— Тасю, хотів тобі сказати, щоб ти була обережнішою зі своїми словами і думками, бо Зіб їх читає і, напевно, чує кожне слово, сказане тут. І ще вам скажу, що у нас теж скоро все буде штучне, якщо не навчимось берегти довколишній світ та нашу земну, просто надзвичайно справжню, неймовірної краси, природу. Але досить на сьогодні забивати собі голову. На це буде ще завтра, коли повернуться атроїди, як говорив Зіб. Цікаво, що вони нам покажуть? Напевне, знімки Марса, адже зараз перебувають саме там. До речі, що там демонструють на блакитних екранах?

Тільки він встиг вимовити, як замість вікна з’явився величезний екран і на ньому, змінюючи один одного, замерехтіли різні канали. Хлопець, відразу ж зрозумівши, що каналами можна керувати за допомогою думки, почав подумки проказувати «Так» чи «Ні». Нарешті, впіймавши кадри такого знайомого та рідного земним дітям кінофільму «У пошуках капітана Гранта», Роман скерував «Стій». Зображення було екстракласу і діти, забувши, що зголодніли, з цікавістю почали переглядати картину.

Коли фільм закінчився, розпочався концерт земних та венеріанських рок-гуртів. Хлопець, який просто обожнював музику різних напрямів та стилів і знаючи, що Тася теж не проти почути всесвітньовідомі хіти, не став перемикати далі. Пірат, що тихо лежав на своєму килимку, також з помітною увагою прислухався, нагостривши маленькі вуха.

Але голод проймав все дужче та дужче.

— Шановні друзі, — нарешті не витримала Тася, — як ви гадаєте, тут можна поїсти? Я бачу, що у будиночку немає кухні.

Та раптом, як за помахом чарівної палички, перед дітьми з’явилось з добрий десяток, на вибір, різноманітних страв.

— Ого, просто як у ресторані, — сплеснув руками Роман. — Зрозумів! Ми до своєї квартири можемо замовляти все, що забажаємо, просто керуючись думкою. Це ж просто клас!

Діти вибрали голубці, український борщ, ягідний кисіль, а також по добрячому шматку шоколадного торту. Пірату ж взяли мисочку манної каші на молоці. Решта страв просто зникла.

Наїдки виявились надзвичайно смачними. Коли все, що вибрали, з’їли, брудний посуд попросту анулювався.

— Оце житуха, — вигукнув Роман. — Що не подумаєш, відразу ж виконується, просто як у казці. Поїв, і навіть посуд за собою не треба мити. Цікаво, що тут ще можна замовити? Не бажаєте дискотеку?

У кімнаті відразу