Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Роман з містом 📚 - Українською

Читати книгу - "Роман з містом"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Роман з містом" автора Світлана Горбань. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 40
Перейти на сторінку:
консерваторії – Дору та Дарію, які дружно простували назустріч. Про вовка помовка…

Магда відзначила подумки, що її подруги не тільки талановиті, а й по-справжньому вродливі дівчата. Обидві – чорняві, тільки Дарина мала світлі очі й гострі, аскетичні риси обличчя, а Дора – класична красуня, кругловида, з навдивовижу правильним профілем, величезними чорними очиськами й довгими– довгими густими віями. Недарма ж проноза Шандор умовляв її хоч трохи побути його натурницею!

– Магдо, як добре, що ми зустріли тебе!

– Ідемо на каву. День такий якийсь…

– Типовий львівський день!

– Ходімо з нами!

– А ти, до речі, куди збиралася?

– До хлопця?

Магді стало смішно:

– До бібліотеки.

Вони також розвеселилися:

– Встигнеш!

– Пішли до «Утіхи».

– Куди-куди?

– Та не до кіна! Це нова кав’ярня. За бернардинським собором.

– Нова? Назва якась…

– Ти ж не до назви йдеш.

– Назва як назва, не вередуй!

– Може, краще до Самуїла Райха? До Ринку недалеко…

– Йой, туди тільки учні ходять!

– Не вередуй! Не тільки!

– А ми вже не учні?

Магда видихнула з ледь помітним роздратуванням:

– То нас кава цікавить чи товариство? Кава!

– Товариство! – відповіли Дара й Дора майже одночасно і засміялися.

– Якщо кава, то ходімо в «Рому». Там стільки всяких сортів!

– Магдо, ми хотіли саме в «Утіху». Подивитись, як там.

І вона погодилася.

Утрьох вони пили непогану-таки каву. Дівчата жартували, згадували Магдиних братів, заздрісно натякали на закоханого в неї Матея Бацевича. Магда заспокоїлася на думці, що заміжній жінці найкраще бути акомпаніаторкою, не більше. Але Дарії Кравцевій та Дорі Рапоппорт про це не сказала. Лише призналася:

– Почула сьогодні випадково, як Левицька з Байловою вас нахваляли. Станете відомими піаністками – мене не забувайте.

– От скромниця знайшлася! Та ти серед нас – найкраща, і сама це знаєш, – чорні Дорині очі не вміли брехати.

Невже вона так думає?

А Дара зітхнула:

– Ох, а мене Байлова лаяла сьогодні. Я й справді не дуже добре підготувалася.

– Що ж ти робила? Га-а-а? Кажи, як на сповіді!

– Та ну вас! Просто полінувалася. Погода така…

– А звуть погоду Олександром…

– Неправда!

– Дивись, почервоніла! Правда!

– Помиляєшся, Дорочко. Це Магда закохалась, а я… Мені на таке часу нема!

– Ти й справді не про хлопця мрієш, а про славу?

– Схаменися! Про яку таку славу?

– Про ту, що над фронтоном Опери – з крилами й золотою гілкою.

Дара зітхнула:

– Рано нам у перший рік навчання про славу думати…

– Краще про танцювальні забави та карнавали! Ви чули, які бали й бенкети в літературному клубі вирують?

– На Коперника?

– Авжеж.

– От би хто запросив…

– Молода ти ще по бенкетах швендяти!

– Там не швендяють, а розкошують.

Подруги піднесли настрій Магди, і додому вона прийшла майже спокійна. Уже повернувши на свою вулицю, згадала, що так і не навідалася до бібліотеки. Нічого, іншим разом.

На сходах почула, як батько голосно й сердито каже:

– А все тому, що в нас батяри й кримінальники – трохи не народні герої! Робінгуди місцеві! Занепад моралі, панове! Скажи Касі, щоб менше крутилася серед симпатиків совітського інтернаціоналізму, то й не буде їй такого… – побачив Магду й зблиснув усмішкою Савонароли[12].

– Тату, що трапилося?

– Нічого особливого. Менше треба по різних гадючниках вештатися!

– А хто вештається? Кася?

– І вона також, але їй можна вибачити. Дівчина з села, ще не оговталась. А от тебе з Мареком бачили в непристойній ресторації – то вже казна-що!

– Хто це бачив? Коли-то Марек поїхав!

– Ти не крути, донечко, а добре подумай.

– Так, це, мабуть, пан Штаубе нас запрошував… Я вже й забула.

– А люди пам’ятають, – батько насварив її пальцем і пішов до кабінету.

Мати зітхнула:

– І не рада, що розказала…

– А що? Кася щось натворила?

– Ой, та нічого! Образили її вчора в кінотеатрі, та й по всьому. Я тобі коли ще казала: до того «Пасажу» пристойні люди не ходять! Щоб ані ногою туди!

– Коли це я в «Пасажі» була? Ромчик казав: там шапки здирають та у футбол ними грають.

– Отож.

– То куди ж іти?

– У «Гражину» або в «Казино».

– А в «Коперник»?

– Теж можна. Там пристойна публіка.

– А з Касею що?

– Тобі того не треба знати, донечко.

Цікава Магда не заспокоїлася, доки не розпитала Касі. А потім сміялася потихеньку у своїй кімнаті, бо під час кіносеансу хтось справив малу потребу в кишеню Касиного пальта.

– А ти? Нікого не покликала на допомогу? – здивувалася Магда.

– Що я

1 ... 13 14 15 ... 40
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Роман з містом», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Роман з містом"