Читати книгу - "Новий світ. Провидиця. Книга 2, Вікторія Хорошилова"

— Про супер-пупер нові, вона мала на увазі старі, які нормального мага вб'ють.

— Я зрозумів, вона просто це з таким обличчям говорить, що тільки цей темний і не зрозумів, що твоя сестра майстерно знущається. Звідки стільки сарказму в юній дівчині.

— О, це від нашого дідуся Севіра, поживіть із ним у фортеці, і не так заговорите, — сказав Дерек.

— Ні, — протягнув Януш, — це в неї вроджена уїдливість. Вмикається тільки періодично.

— А я чув, мама казала, що в неї характер від її обох батьків. А це гримуча суміш. І вона надто багато з цілителем Гротом спілкувалася, а в лікарів гумор специфічний. Дідусь до неї близько не підходить, коли вона допомагає Гроту у фортеці когось зашивати. Каже, навіть голка в її руках небезпечна зброя.

— Щось іще потрібно дізнатися? — звернулася до батька після паузи.

— Що він хотів від тебе?

Подивилася на найманця, той одразу голову опустив, думає я просто менталіст.

— Та як завжди, надіти артефакт, що підкоряє, і доставити пану. А так ще хотів дещо зробити, до того як доставить.

— Що? — гаркнув батько.

— Здогадайся.

— Скажи це вголос.

— Ну, йому конкретних термінів не дали, і він хотів розважитися інтимно і, — тут я запнулася, дивлячись на карту, — особисто каструю. Він хотів від мене кошенят, які мали поєднати в собі кілька дарів.

Батько спіймав мене за руку і різко розвернувши виштовхнув із допросної. Бо я вже хотіла вчепитися найманцеві в обличчя. Вигляд у нього при цьому був ошелешений і тільки злегка наляканий. Мене одразу спіймав Алекс в обійми і став заспокоювати. Бо я була розлючена і ледь не гарчала від злості.

— Усе добре, уже все добре. Кошенята в тебе будуть тільки від мене.

Я прикрила очі й подивилася долю. І побачила наших з Алексом кошенят. Я бачила нас у вигляді котів із двома маленькими кошенятами. У наявності ранній оборот як у мене. Але ми гуляємо в лісі біля будиночків, що орендує моя сім'я. Видихнула з полегшенням. Коханий стиснув мене трохи сильніше і поцілував у маківку.

— Мені здається, це двійнята, — сказав він ледь чутно. — Нам ще є кого ловити до весілля?

— Та й не одного, — сказала зітхнувши.

— О, сестра вже не гарчить, це добре, — сказав Януш з усмішкою. — Вам додому пора.

— Мені взагалі на роботі потрібно бути, — зітхнув коханий, — мені, звісно, дозволили затриматися, для підстраховки. Постараюся не затримуватися, і хлопці ввечері теж прийдуть із сім'ями.

— Угу, отже, потрібно простежити, щоб було, чим усіх годувати.

— Дівчата мали запросити пару жінок для готування, — муркотнув Януш. — Тобі портал відкрити сестричка?

— Так.

Вдома моє завдання було розіслати запрошення і погратися з племінниками. Діти з цікавістю спостерігали, як я кладу запрошення до поштової скриньки і називаю одержувача. Через годину почали приходити радісні відповіді. Було відчуття, що Лішкорт радів більше за всіх, судячи з його захопленого відеодзвінка.

— Ліє, тобі ще кафе підтвердити, — нагадала дружина Дерека і відчепила від мене свою доньку. — Ізо, ти задушиш тітку.

А малятко висіло у мене на спині, тримаючись за шию, і трохи ногами за талію.

— Вона легка, — сказала з посмішкою Ірі. — Так, кафе. Потрібно на планшеті ще раз подивитися, що ми з Алексом вибрали і подивитися їх по-іншому. І я вже голодна!

— І ми! — пискнули діти.

Іра посміхнулася їхній дружній реакції й пішли до хати. Поки нам накривали на стіл, я скоротила список кафе і показала дружинам братів.

— В обох є дитяча ігрова і можна найняти аніматора для дітвори.

— Тоді будь-яке! — сказала Яна — Як на мене, яке тобі подобається і є можливість прилаштувати активних кнопок. А то ми не розплатимося, якщо вони його рознесуть.

Подивилася на обидва варіанти і по нормальному, і даром. Другий варіант кращий, хоча й істотно дорожчий. Відправила на нього посилання Алексу.

"Замовиш? Мені подобається. Надішлеш мені рахунок для оплати передоплати або повної оплати".

Коли зв'язалася з кафе, мене спантеличили ще вибором меню. Довелося попросити варіанти і вже з них швидко вибрала. Після чого мені надіслали рахунок для оплати і Алекс зміг його оплатити. А нам підтвердили бронювання.

— Дівчата, залишилося аніматора знайти і найняти. Дитячу кімнату я теж забронювала, але той, хто розважає, з нас.

— У мене є кілька на прикметі, — відгукнулася Марина, дружина Ронбера. — Ліє, я надішлю тобі їх, перевіриш?

— Звичайно!