Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Безсоння 📚 - Українською

Читати книгу - "Безсоння"

463
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Безсоння" автора Стівен Кінг. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 139 140 141 ... 186
Перейти на сторінку:
починаючи із Чиказької конвенції 68-го року, — з першого погляду впізнає момент великого вододілу. Вона зважила ступінь ризику і вважає її допустимою. Або вона, оцінивши ситуацію, вважає неприйнятною ту втрату довіри, яка буде неминуча в разі її відступу. Можливо, і одне й інше. Хай там як, а вона така ж бранка перебігу подій — КА-ТЕТ, — як і всі ми».

Машина під’їжджала до окраїн Деррі. На обрії Ральф побачив будинок Громадського центру.

Тепер Луїза звернулася до старого Дора:

— Де вона? Вам це відомо? Неважливо, скільки охоронців навколо неї; ми з Ральфом за бажання можемо стати невидимими… До того ж ми вміємо впливати на думки людей.

— О, змінивши рішення Сьюзен Дей, ви нічого не зміните, — сказав Дор. На його обличчі застигла блаженна посмішка. — У будь-якому разі люди прийдуть у Громадський центр. Якщо двері виявляться зачиненими, вони зламають їх, увірвуться всередину й однаково проведуть збори. На доказ того, що вони не бояться.

— Готову булочку не спекти заново, — глухо мовив Ральф.

— Ти правий, Ральфе! — радісно погодився Дор і поплескав Ральфа по руці.

3.

Хвилин за п’ять Джо під’їхав до таблички

«ЗАВЖДИ БЕЗКОШТОВНЕ ПАРКУВАННЯ

У ВАШОМУ ГРОМАДСЬКОМУ ЦЕНТРІ!»

Стоянка була між будинком Громадського центру й біговою доріжкою Бессі-парку. Якби ввечері очікувався концерт рок-групи або якесь шоу, на стоянці не було б жодного авта, але сьогоднішня подія на світлові роки відрізнялася від звичайного шоу. На стоянці вже було близько шістдесяти або сімдесяти машин, навколо яких скупчилися люди, в основному жінки. Деякі тримали в руках пакети з їжею, інші плакали, у більшості на рукавах були жалобні пов’язки. У юрбі Ральф розгледів середніх років жінку з рухливим, витонченим обличчям. Вона була у футболці з портретом Сьюзен Дей і написом: «МИ ПЕРЕМОЖЕМО».

Майданчик перед входом у будинок Громадського центру виявився ще більш запрудженим, ніж автостоянка. Там стояло не менше шести автобусів з телевізійним устаткуванням, персонал зібрався під трикутним навісом, обговорюючи, як найкраще подати сьогоднішню подію. Судячи з гасла, що звисало з навісу, подія справді очікувалася неабияка. «З’ЇЗД ВІДКРИВАЄТЬСЯ О 20.00. ДОВЕДІТЬ СВОЮ СОЛІДАРНІСТЬ, ВИСЛОВІТЬ СВІЙ ГНІВ, ПІДТРИМАЙТЕ СВОЇХ СЕСТЕР».

Джо припаркував «форд», потім, запитливо звівши брови, повернувся до Дорренса. Той кивнув, і Джо подивився на Ральфа:

— Гадаю, тут вам з Луїзою варто вийти, Ральфе. Хай щастить. Я б хотів з вами — я навіть просив його про це, — але він сказав, що я не підготовлений.

— Усе нормально, — заспокоїв його Ральф. — Ми дякуємо вам за все, правильно, Луїзо?

— Звичайно, — погодилася жінка. Ральф потягнувся було до дверної ручки, потім різко зупинився.

— У чому сенс того, що відбувається? Я хочу знати справжній сенс. Адже справа зовсім не в порятунку двох тисяч людей, які, за словами Клото й Лахесіса, зберуться тут. Для ол-таймерівських сил, про які вони говорили, дві тисячі життів — не більше ніж піщинка в океані пустелі. То в чому ж річ, Доре? Чому ми тут?

Нарешті посмішка Дорренса розтануа, без неї він здавався молодшим і ніби поважнішим.

— Іов запитував Господа те саме, — сказав він, — але не отримав відповіді. Ви теж не отримаєте її, але дещо я вам усе ж скажу: ви стали центром грандіозних подій за участю величезних сил. Робота більш високого всесвіту зайшла в глухий кут, коли Визначеність та Випадковість змінили напрямок, помітивши ваш прогрес.

— Чудово, але я не зрозумів, — радше покірно, ніж гнівно зізнався Ральф.

— Я теж, але для мене досить і цих двох тисяч життів, — спокійно мовила Луїза. — Ніколи не пробачу собі, якщо бодай не спробую запобігти нещастю. Усе життя, що залишилося, мені буде снитися саван, який огортає цей будинок.

Ральф обміркував її слова, потім кивнув, відчинив дверцята й поставив ногу на землю.

— Чудовий аргумент. Тим паче, тут буде Елен. Швидше за все, вона принесе й Наталі. Можливо, для таких недоумків шот-таймерів, як ми, цього цілком достатньо.

«До того ж, — подумав він, — я прагну реваншу з номером три».

«О, Ральфе, — простогнала Керолайн. — Знову вдаєш із себе Клінта Іствуда!»

Ні, не Клінта Іствуда. І не Сильвестра Сталлоне або Арнольда Шварценеггера. І навіть не Джона Вейна. Який з нього герой або кінозірка, він усього лише старий Ральф Робертс із Гарріс-авеню. Однак гнів стосовно карлика з іржавим скальпелем не ставав від цього менш реальним. І тепер цей гнів посилював не тільки біль від втрати вчителя історії, який прожив бік у бік з ним останні років десять. Ральф пам’ятав про приймальню в Гай-Рідж і про жінок, що притулилися до стіни під плакатом із зображенням Сьюзен Дей. І його внутрішнє око зосередилося зовсім не на животі вагітної Мерилін, а на волоссі Ґретхен Тіллбері — її прекрасному світлому волоссі, яке обгоріло від пострілу в упор, що забрав життя цієї жінки. Чарлі Пікерінґ натиснув курок, і, можливо, зброю йому дав Ед Діпно, але винити випадало лише Атропоса. Атропоса, який краде життя, капелюхи й гребінці. Атропоса, який краде сережки.

— Ходімо, Луїзо, — покликав він. — Нумо…

Але вона, доторкнувшись до його руки, похитала головою:

— Почекай — зачини дверцята.

Ральф вдивився в її обличчя і підкорився. Луїза помовчала, збираючись із думками, потім звернулася до старого Дора:

— Я досі не розумію, навіщо нас послали в Гай-Рідж. Вони ніколи не казали прямо, що чекають від нас саме цього, але ж ми знали, — чи не так, Ральфе? — що вони хотіли саме цього. І я бажаю зрозуміти. Якщо вже ми мусимо бути тут, то чому нас спрямували туди! Звичайно, ми врятували кілька життів, і я дуже рада цьому, але Ральф правий, кілька життів нічого не значать для тих, хто влаштував це шоу.

Тиша, потім питання Дорренса:

— Невже Клото й Лахесіс здалися тобі всезнаючими і всемогутніми, Луїзо?

— Ну… Вони розумні, але навряд чи геніальні, — відповіла вона, секунду подумавши. — Клото й Лахесіс навіть сказали, що вони всього лише гвинтики порівняно з тими, хто засідає в раді директорів і ухвалює рішення.

Старий Дор ствердно кивав головою й посміхався.

— Клото й Лахесіс у грандіозній схемі й самі майже шот-таймери. Їм так само притаманні страх і короткозорість… Але загалом це не так і важливо, тому що вони теж служать Визначеності. КА-ТЕТ.

— Вони вважали, що ми програємо, якщо станемо віч-на-віч з Атропосом? — запитав Ральф. — Саме тому вони й переконали себе, що, скориставшись чорним ходом, ми виконаємо те, чого вони хочуть… Чорним ходом, яким є Гай-Рідж?

— Так, — відповів Дорренс. — Саме так.

— Чудово! — вигукнув Ральф. — Мені подобається таємне голосування.

1 ... 139 140 141 ... 186
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безсоння», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Безсоння"