Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон 📚 - Українською

Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Покоївка з привілеями" автора Софі Бріджертон. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 140 141 142 ... 158
Перейти на сторінку:

— Ні, не дуже.

Тепер, коли я майже не спілкувалася з батьками, бо мама й далі прикидалася, ніби я для неї вмерла, а тато у повідомленнях був не надто багатослівний, ця відстань від рідного дому у три години польоту була дещо відчутніша, але не настільки, щоб я сходила з розуму й одного дня зірвалась туди, потім тиждень походжала у гості до шкільних подруг, що й досі іноді вітали мене зі святами, і панькалася з їхніми дітьми, вислуховуючи місцеві плітки та новини, котрі мене не надто цікавили.

Дідько... Вони майже всі мають дітей, Дженні вагітна вже вдруге. А я згадую про материнство лише тоді, коли ми з Тоні займаємося незахищеним сексом, і я боюся затримки. О так, навряд мені місце в Небрасці.

Мама, до речі, нехай і зображала з себе мученицю, та від повернення додому приватним літаком не відмовилась. Ніхто не здогадується, крім тата, скільки зусиль мені вартувало промовчати з цього приводу.

— Ти справді вкрав той рецепт, чуваче? — пролунало десь поряд, і ми з Сильвією одночасно розвернули голови в той бік.

З натовпу виринув Тоні, тримаючи в руках три келихи з коктейлями, котрі він притиснув один до одного на кшталт кришталевого букета.

Його вуста викривила зухвала усмішка. І він навіть не глипнув на того, хто кинув це питання поверх голів інших гостей.

— А в грудні планую вкрасти Різдво, про це ти теж прочитаєш в газетах.

На його недбалий смішок мої коліна відреагували миттєвою слабкістю, ніби замість кісток там раптом опинились желейні цукерки. Господи, ну чому він такий неймовірний? Привабливий і зламаний водночас. Пропащий і мій. Чи покарання він, чи дарунок долі. Від мого імунітету, що спочатку тримав нас на відстані, не лишилось і сліду.

— Не впевнена, що ти й далі подобатимешся мені зеленим, — похитала я головою.

Соретті відповів самовпевненою усмішкою, що натякала — йому відомі способи, як змусити мене втратити голову дужче, навіть якщо він справді одного дня перетвориться на Ґрінча.

— Знайду вас згодом, — відволікшись на чергове повідомлення, якими її невтомно бомбардувала та невгамовна загадкова партнерка, Сильвія забрала в Тоні келих і пірнула між людьми, що розступилися перед Соретті і не встигли повернути єдність свого щільного кола, яке простіше обійти. Це Тоні прокладав собі шлях навпростець, йому було байдуже на всіх.

Я зітхнула і похитала головою, намагаючись не звертати уваги на тому, що серед всіх чоловіків, всіх багатіїв Мангеттену, що зібралися тут, привабливих і не дуже, цікавих й огидних своєю розбещеністю, я помічала лише його. Свого колишнього боса. Італійського диявола. І мене вабило до нього страшенно. Дивовижно. Ще місяць тому я й не думала про стосунки з будь-ким, не тільки з ним, вважала, що вони не на часі і взагалі щось другорядне, та між нами все закрутилося блискавично, і на мене звалилося, ні, не зійшло, одкровення. Ніби цеглина на голову. Я потребувала цього — бути бажаною, мати Тоні поруч, покладатись на нього, казитися й пустувати із ним, проводити разом купу часу і все одно сумувати, коли він кудись відлучається. Так, можливо, це не стосунки у звичному для всіх розумінні, можливо, в них на першому місці хіть, але що я взагалі про них знаю? В мене з часів школи не було хлопця, я не закохувалась ні в кого. І в цьому ми з Тоні на рівних, йдемо наосліп, тримаючись за руки. І нас все влаштовує.

Ні, я не мрійниця, я не забувала ні на хвилину, що рано чи пізно це скінчиться. Щось трапиться: або Тоні набридне бути закоханим, або він так захопиться цією ідеєю, що закохається ще в когось, але хоч би скільки я забороняла собі тішитись тим, що відбувається, я все-таки насолоджувалась. Лінивим ранком, коли ми прокидалися разом у його ліжку, його постійними дотиками, брудними слівцями, що стали ще інтимнішими. Та мене постійно не полишало відчуття, що звикати і розслаблятись не варто, що це лише затишшя, і безперервне свято та розваги — це ті самі два тижні батьківської відпустки, коли вони поїхали на острови, а ми залишилися самі хазяйнувати досхочу. Але скоро вони повернуться, і все буде як раніше.

— Сьогодні без шпигунських ігор? — спитала я, забравши в Соретті келих.

Він зайшов ззаду, пригорнувся до спини, обхопив вільною рукою мою талію й поклав підборіддя мені на маківку. Якби в когось і були сумніви, що ми разом, це мало б їх остаточно знищити.

— Ага.
— І без підступних планів?

— Без них. В мене тимчасова перерва в кар’єрі лиходія, — захихотів Тоні.

— Тоді, мабуть, недарма Сильвія хвилюється. Як і я.

Я хотіла розвернутись, хотіла поглянути йому у вічі, але Соретті не дозволив, утримуючи мене на місці. Це мене, звісно, розсердило.

— Я в порядку, — запевнив він, притискаючись губами до мого вушка.

— Невже? — уїдливо гмикнула я.
— Хіба ти не помітила б, якби щось було не так?

Можливо, та він вміє прикидатися і ховати все, що йому потрібно: почуття, реальні задуми, підступи, можливо, чиїсь тіла, що ще не виринули на поверхню в Гудзоні…

— То я вже експертка зі змін твого настрою?

— Ти все й одразу, Елізабет Болтон.

Ці слова змусили мене затремтіти, змусили забути, що існує гравітація, і єдина причина, з якої я все ще лишаюся на землі, — обійми Тоні, що скаламучують пульс.

— Та сьогодні принаймні не магніт для твоїх колишніх подружок на одну ніч. Всім чхати на мене, і це тішить, — осміхнулася я, щоб не визнавати, що я ледь не знепритомніла від його останньої репліки.

На минулих вечірках було так само, прикрий випадок з Мінною не повторювався. Більшість гостей ігнорували мене, але знаходились такі, що підходили й віталися, перекидалися зі мною кількома словами, чимсь дріб’язково-неважливим, й робили вигляд, ніби ми вже колись зустрічалися. Так, я бачила всіх цих людей, здебільшого на сторінках модних видань, або по телеку, а вони анічогісінько про мене не знали, крім того, що я сплю з Тоні. І що я затрималась в його ліжку довше ніж на одненький оргазм. Лише це викликало їхню цікавість до мене та приязність, не те, хто я є, чим я займаюся і що думаю про республіканців або нове шоу на Нетфліксі. Пригнічує, еге ж? До мене починало доходити, чому Тоні підтримує тісні стосунки з друзями дитинства й ні з ким з мангеттенської еліти особливо не зближується. Ну, якщо не брати до уваги, що він перетрахав купу цих дівок.

1 ... 140 141 142 ... 158
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"