Читати книгу - "Монстр серед монстрів, Марія Власова"

Металеві виродки швидко рухалися, збираючись у дві широкі шеренги з боків від дороги.

- Головний їхній їде? - припустив староста, і ми дружно почали вдивлятися вдалину.

Щось чорне швидко рухалося і, варто було йому наблизитися, стало зрозуміло, що це якась дивна тварина. Одна з бабусь злякано ахнула, ледь не втративши свідомість. Мені ця майже чотириметрова тварюка нагадала чимось ящірку. Хвіст, лапи, блискуча чорна луска і хвіст. Але найдивніше, що ця нібито величезна ящірка була осідлана, і сидів на ній їхній головний. Він спустився на землю одним стрибком, і вся армія раптово впала на одне коліно, щось шиплячи. Після цього ватажок рушив у бік замку. Щось у цій істоті було настільки страшним, що всі мої товариші по нещастю злякано стиснулися. Гострі шипи як у дикобраза, подовжений "дзьоб" шолома, величезний зріст, але найстрашніше - це прорізи для очей, які горіли червоним.

- Монстр, - злякано прошепотіла і, здається, дихати перестала, від того, що мені здалося. Здалося, що ті самі палкі "очі" дивляться просто на мене.