Читати книгу - "Наречена для Демона., Галина Курдюмова"

 - Ти погодився! Ти повинен був мене вже додому відправити! Ти ж обіцяв! - била я його подушкою.

 - Але що я міг зробити?! - Мирт не відбивався, тільки закривав руками голову. - З маман не посперечаєшся!

Я відкинула подушку і втомлено сіла на ліжко, збираючи в купку декольте пеньюара, яке взагалі розійшлося і, напевно, показало цьому нахабі те, що його очам не призначалося.

 - Я теж відмовок не приймаю! Відправляй мене додому!

Демон обережно присів поруч, прибираючи від гріха подалі другу подушку.

 - Ксюш, і чого ти розійшлася так?

- Ти не розумієш?!

 - І що я скажу маман, коли вона прийде за тобою?

- Скажеш, що мені терміново довелось повернутися на Землю. В інститут викликали.

 - Всі знають, що на Землі заняття починаються першого вересня. Ксюшенько, а що поганого в тому, щоб скласти маман компанію в поїздці  до магазину? Ти ж чула, вона тобі подарунків накупить просто так. А потім я тебе з цими подарунками додому і відправлю. Відразу, як тільки ви повернетеся! Точно-точно!

Ну, це, звичайно, заманливо... Уявила, як приходжу в універ в крутезних шмотках від кутюр-демон.

 - Сонечко, з'їздиш з маман до магазину - і все! Відразу ж додому! - дотиснув Мирт.

 - Щось мене від твого «і все» нервовий тик вже починається. Гаразд. Але якщо вона буде мене розпитувати про наші відносини...

 - Бреши, що хочеш, тільки потім мені скажеш свою альтернативну історію. Їсти будеш? - швиденько перевів акцент на інше демон.

 - Та куди? І так півночі пили та їли, - я перевела погляд на порожні пляшки й залишки фруктів. Давай краще обіцяний фільм подивимось.