Читати книгу - "Аліса в Дивокраї, Льюїс Керол"

— Ми називали її Премудрим Піскарем, бо вона була мудрою і вчила нас, — сердито відповіла Фальшива Черепаха. — Яка ти, справді, нетямуща!

— Як тобі не сором запитувати про такі прості речі! — додав Грифон.

Після цього вони обоє замовкли і дивилися на бідолашну Алісу, що ладна була крізь землю провалитися.

Нарешті Грифон звернувся до Фальшивої Черепахи:

— Кажіть далі, добродійко! Не сидіти ж нам тут цілий день!

Черепаха повела розповідь далі:

— Так, ми відвідували школу на дні моря, хоч ти, може, і не віриш...

— Я не говорила, що не вірю! — перебила Аліса.

— Ні, говорила, — сказала Фальшива Че­репаха.

— Прикуси язика! — додав Грифон, перш ніж Аліса встигла щось мовити.

— Ми здобули блискучу освіту, адже ходили до школи щодня...

— Я також відвідувала щоденну школу, — сказала Аліса. — Нема чого вам хвалитися цим.

— І у вас були додаткові уроки? — дещо стурбовано поцікавилася Фальшива Черепаха.

— Так, — промовила Аліса. — Французька мова і музика.

— І прання? — запитала Фальшива Черепаха.

— Ну, що ви! — обурено заперечила Аліса.

— Ага! Виходить, у тебе була не така вже хороша школа, — сказала Фальшива Черепаха з величезним полегшенням. — У нашій школі додаткові уроки були з французької мови, музики і прання.

— Воно, мабуть, було не дуже потрібне вам, — зауважила Аліса, — на дні моря.

— Я не могла вивчати його, — сказала Фальшива Черепаха, зітхаючи. — Я пройшла тільки обов’язкові предмети.

— Які саме? — допитувалася Аліса.

— Перш за все, звичайно, я навчилася чигати й кусати, — відповіла Фальшива Черепаха. — Потім ішли чотири дії арифметики: удавання, віджимання, втілення і вноження.

— Ніколи не чула про вноження, — насмілилася зауважити Аліса. — Що це таке?

Грифон здивовано розвів лапами.

— Ніколи не чула про вноження! Але ти знаєш хоча б, що означає слово «вручення»?

— Так, — не зовсім впевнено відповіла Аліса. — Це означає... передачу... чогось... комусь...

— Ну, тоді, — продовжував Грифон, — якщо ти не знаєш, що значить вноження, то ти справжнісінька незнайка.

Алісі не хотілося ставити інші запитання з цього приводу, тому вона звернулася до Фальшивої Черепахи:

— Що, крім цього, входило до обов’язкових предметів?

— Ну, була ще свисторія, — відповіла Фальшива Черепаха, загинаючи ласти та перелічуючи предмети, — свисторія стара й нова, географія, балювання. Викладачем балювання у нас був старий морський вугор. Він навчав нас також рисуватись і тушуватись.

— А як це робиться? — допитувалася Аліса.

— Бачиш, я не можу показати тобі цього сама, — промовила Фальшива Черепаха, — я надто неповоротка. А Грифон ніколи того не вчився.

— Я не мав часу, — сказав Грифон. — Але я вчився у класичній гімназії. Моїм учителем був старий краб, так, краб.

— Я ніколи не вчилася у нього, — зітхнула Фальшива Черепаха. — Він, казали, учив плутівської та грацької мови.

— Так, так, це правда, — підтвердив Грифон, також зітхаючи, і вони обоє затулилися лапами.

— А скільки годин на день тривали у вас уроки? — запитала Аліса, поспішаючи змінити розмову.

— У нас це називалося строки. Ми мали десять годин в перший день, — сказала Фальшива Черепаха, — потім дев’ять і так далі.

— Як дивно! — вигукнула Аліса.

— Саме тому вони й називалися строки, — зауважив Грифон, — бо вони щодня скорочувалися.

Це була зовсім нова для Аліси точка зору, і вона її обмірковувала деякий час, а потім зробила таке зауваження:

— Виходить, на одинадцятий день був вихідний?

— Ну звичайно, — погодилася Фальшива Черепаха.

— А як було на дванадцятий день? — жадібно допитувалася Аліса.

— Годі про навчання, — рішуче втрутився Грифон. — Розкажи їй що-небудь про розваги.