Читати книгу - "Знайдені, Євгеній Шульженко"

Через декілька хвилин всі діти, окрім вартових, сіли навколо багаття. Першими суп отримали Іван та Руслан, оскільки вони мали зараз повечеряти та змінити охоронців. Хлопці почали швидко сьорбати та ухати від задоволення. Вони знали, що вечеря була приготовлена Міланою, тому хотіли підбадьорити її в перший день. Всі інші, приєднавшись, теж хвалили їжу та уплітали за обидві щоки.

- Перед тим, як Мар’яна розповість вам все, - Іван поставив миску біля себе на стовбурі дерева, - я розповім про себе та піду кликати Семена та Миколу з Софією.

Мілана та Аня швидко закінчили з вечерею та відставили свій посуд в сторону. Їм було не зручно сидіти та жувати, коли хтось для них буде розповідати. Іван же сів зручніше та витер руки своєю ж футболкою.

- Першим в цьому триклятому лісі, як ти Мілана сказала сама, з’явився саме я, - Іван вказав руками на себе, - це було три місяці тому. Мій батько мисливець, він завжди брав мене на полювання. А в звичайний час, він завжди полюбляв вчити мене мистецтву полювання. Саме він навчив мене робити лук, вправлятись з ножом та все таке інше, - Іван зробив невелику паузу, - в один прекрасний ранок, три місці тому, я взяв з собою ніж, деякі інструменти та вирішив йти в ліс поставити пастки для зайців. Я хотів справити враження на тата та принести додому здобич. Я це зробив, - хлопець розвів руки, - я навіть уявити не міг, що ті два зайця будуть саме моєю їжею в перші дні. Я не зміг вийти з лісу, як би не намагався шукати шляхи. Куди б я не йшов, я завжди приходив саме на цю галявину, де ми зараз.

Іван ляснув в долоні, встав та поклонився. Він вибачився, що має закінчувати, адже інші діти теж голодні та втомлені. Хлопець швидко обійшов багаття, взяв свій лук та стріли, побажав доброї ночі та чкурнув під повалене дерево.

- Я був не другим, - почав Руслан, - другою були Мар’яна та Софія. Вони свою історію самі будуть розповідати. Моя історія не така цікава, як Іванова. – він подивився на Мілану та Аню, - я з’явився в цьому лісі два місяці назад. Судячи з опису місця, де були ви, - Руслан пояснив, що Іван про це йому розповів, - я прийшов тією самою дорогою. Ми з батьками вирішили декілька ночей провести в лісі, влаштувати такий собі пікнік з ночівлею. Саме цей намет, - він показав на намет, що був біля будиночку з травами та припасами, - мій. Весь посуд, їжа, що вже давно скінчилась, казанок та інші корисні речі – принесли ми. – хлопець піднявся та почав збиратись, - коли ми розклали свій маленький табір, батькам подзвонили знайомі та теж напросились до нас. Як ви знаєте, та галявина не далеко від поля, що веде до містечка. Тому, вони залишили мене одного, а самі пішли зустрічати гостей.

Руслан пояснив, що батьки так і не прийшли, а коли він все кинув та спробував вийти до поля, щоб запитати, де ті зникли – так і не зміг знайти виходу з лісу. Саме Мар’яна з Софією, гуляючи по лісу, знайшли Руслана та його намет. Хлопець вдягнув лук на спину та побажав всім доброї ночі. Помахав рукою та зник за парканом, окликаючи Василя збиратись до табору.