Читати книгу - "Магія Внутрішньої Сили: Як пізнати себе і змінити реальність, Vasyl Shyrman"

Ми не знаємо природи власного буття та власних сил.
Ми вважаємо, що вони мають межу;
Проте поняття межі грунтується на досвіді минулих років,
і кожен етап прогресу розширює наші володіння.
Тому будь-які теоретичні міркування про межі нашого буття
та наших можливостей не мають жодного сенсу.
Алістер Кроулі

Далі хочу наголосити, що поняття обмежень у магії – це лише відображення нашого минулого досвіду. Кожен новий етап пізнання розширює наші можливості, тому будь-які теоретичні міркування про обмеження нашого буття або можливостей не мають сенсу.

Ми не знаємо природи власного буття і власних сил. Це факт. Ми навіть не уявляємо, наскільки необмежені наші можливості. Деколи нам здається, що ми знаємо більше, ніж насправді. Але це ілюзія. Ми можемо мати уламки знань, але це не означає, що ми все знаємо.

Тому мене дивує, коли маги або ті, хто почитав одну-дві книги, починають розмірковувати на тему того, що ось так правильно, а інакше бути не може. Я вам скажу одне: все може бути. Один із головних постулатів, який наголошував і Кроулі, — це відкритість до можливого. Ніколи не можна виключати жоден варіант. Відмова визнати, що щось може бути інакшим, — це прояв зарозумілості та обмеженості.

Маг, підходячи до будь-якого дослідження, завжди починає з того, що визнає: «Це може бути». Заперечення — це помилка. Надмірна впевненість у власній правоті — це не шлях мага. Люди часто не допускають навіть думки, що щось може бути за межами їхнього розуміння і це є основою їхньої дурості.

Ми не знаємо, звідки беремо свої сили і куди їх спрямовуємо. Ми не знаємо природи нашого буття, наших здібностей і можливостей. І це незнання слід визнати.

Якщо людина прагне змінити своє невігластво, вона починає шукати знання. Вона читає, вивчає, ставить запитання. Лише так можна зростати. Наприклад, не можна розмірковувати про релігію, не вивчивши її. Це буде невірно, судити про речі, про які нічого не знаєш.

Тому необхідно постійно досліджувати, розширювати свої знання і не боятися визнавати, що ти чогось не знаєш або не розумієш.

Щоб справді зрозуміти, наприклад, Коран з погляду мага, необхідно прожити певний час у середовищі цієї релігії, вивчити її традиції, зрозуміти, як виховуються люди з дитинства. Лише після цього можна почати робити якісь висновки. Однак, маг зазвичай не висловлюється, не судить. Він просто отримує інформацію і бере з неї те, що корисно для його шляху. А осуджувати чи судити — це не просто невігластво, це дурість. Уперта, вперта дурість.

Це так само як християни часто судять інших, спираючись на окремі цитати з Писання, вирвані з контексту. Я, будучи 12 років у баптизмі, бачив, як виривають фрази з Біблії, щоб підтвердити свої упередження. Це схоже на використання гасел у радянському просторі. Цитати з Гітлера теж використовували для маніпуляцій, але до чого це призвело? До руйнування – і не лише фізичного, але й ментального.

Тому необхідно підходити до пізнання не з думки лояльності, а з погляду щирого бажання зрозуміти. Пізнання має ґрунтуватися на прагненні зрозуміти, а не на прагненні висловити власну думку, як це роблять політики, не розуміючи суті речей.

Ми вважаємо, що наше буття обмежене, що наше існування має межі. Але якщо подивитися на світ, на все, що відбувається, то можна побачити, що більшість людей боїться смерті, бо вірять, що на цьому все закінчується. Християни, наприклад, тішать себе думкою, що встигнуть покаятися перед смертю. Але насправді наше існування не має меж, наше свідомість не обмежена нічим.

Більшість людей асоціює себе тільки з тілом, через що і виникають катаклізми в їхніх головах. Тому нові слова, такі як "локдаун", які зараз часто використовують, — це прояв ментального замкнення, створеного, щоб налякати людей. Але істина полягає у тому, що межі не існують. Ніколи не було меж для нашого існування. Ми просто переходимо з однієї сфери існування в іншу, змінюючи певну призму або проєкцію нашого сприйняття.

Якщо ми говоримо про досвід минулих років, то це не просто досвід у цьому житті. Кроулі пом'якшив цей момент, але я сміливо скажу, що йдеться про досвід минулих втілень, якщо ми їх згадаємо. Більшість людей у цьому житті навчаються дуже мало. Вони не цікавляться знанням, не досліджують магію. Для багатьох магія – це як шоу, як цирк: зроби мені добре, зроби, щоб моєму тілу було комфортно. Але вони забувають про сутність.

Досвід минулих втілень є основою нашого сприйняття меж. Але ті, хто не цікавиться магією, не вивчає ці аспекти, думають, що це межі їхнього існування. Але кожен новий етап нашого розвитку відкриває нові горизонти.

З кожним прогресом ми проникаємо в нову безмежність. І якщо ми ставимо собі бар'єр, що досягли межі, то тут і настає духовне падіння. Однак багато хто вірить у нав'язані історії, що ми досягли меж. Фантасти ж описують майбутні можливості, але їх вважають мрійниками. Насправді ж це лише розширення наших можливостей.

Кожен має свої обмеження, але коли ми починаємо прибирати їх, наші можливості розширюються. Теоретичні міркування про межі нашого існування не мають сенсу, тому що те, що колись вважалося чудом, зараз є частиною квантової фізики. І те, що зараз здається недосяжним, у майбутньому стане реальністю.

Якщо людство піде шляхом духовної трансформації, а не лише задоволення тілесних потреб, то й інші речі відкриються. І це сильно здивує тих, хто думає, що "все так, як є і нічого іншого бути не може". Іноді мої думки можуть здаватися заплутаними, але сподіваюся, основна ідея зрозуміла.